АНАНЬЄВ Анатолій Андрійович

АНА́НЬЄВ Анатолій Андрійович

• АНАНЬЄВ Анатолій Андрійович

(18.VII 1925, м. Джамбул)

- рос. рад. письменник, Герой Соц. Праці (1984). Член КПРС з 1950. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1958 Казах. ун-т (Алма-Ата). З 1973 — гол. ред. журн. "Октябрь". В творчості А. широко відображена тема Великої Вітчизн. війни — від локального змалювання подій у повісті "Малий заслон" (1959) до створення масштабного полотна — роману "Танки ідуть ромбом" (1963). Відлуння війни звучить і в романі "Версти кохання" (1971), дія якого відбувається в повоєнні роки. Працю сучасників, зіткнення творчого ставлення до життя з міщанським, споживацьким показано в романі "Межа" (1969). З епічним розмахом відтворено сучасність у романі "Роки без війни" (кн. 1 — 4, 1975 — 84). А. належать збірки повістей і оповідань "Після війни" (1969), "Козирі монаха Григорія" (1964), "Перевали" (1980), книги нарисів "Жорнівці" (1962), "Пам'ять серця" (1975), п'єси "Тихий співробітник" (1981), книг літ.критичних статей "Головна дорога" (1978), "Нагадування старих істин" (1982). Укр. мовою окремі твори А. переклали В. Бєлова, І. Соболь.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 4. М., 1984; Укр. перекл. — Танки ідуть ромбом. К., 1965; Версти кохання. К., 1981.

■ Літ.: Коваленко Р. М. Анатолий Ананьев. М., 1985.

Т. П. Заморій.