АНДРЄЄВ Леонід Миколайович

АНДРЄ́ЄВ Леонід Миколайович

• АНДРЄЄВ Леонід Миколайович

[9(21). VIII 1871, Орел — 12.IX 1919, с. Нейвала, побл. м. Мустамякі, Фінляндія]

- рос. письменник. Закінчив 1897 Моск. ун-т. В оповіданнях "Баргамот і Гараська", "Петько на дачі" (обидва — 1898), "Ангелятко" (1899), "Жили-були" (1900) та ін. виступав як продовжувач демокр. і реалістич. традицій рос. л-ри 19 ст. В окремих оповіданнях ("Думка", 1902; "Стіна", 1903; "Провалля", 1903) порушував соціально-психолог. проблеми, підкреслював суперечливу природу людського розуму, що може служити і добру, і злу. На поч. 1900-х pp. зблизився з М. Горьким. Мотиви соціального протесту, зростання революц. настроїв відобразилися в оповіданнях і повістях "У темну далечінь" (1900), "Марсельєза" (1903), "Життя Василя Фівейського" (1904) та ін. В оповіданні "Червоний сміх" (1904) А. показав війну як вияв соціального божевілля бурж. суспільства. Події революції 1905 — 07 знайшли відголос у повісті "Губернатор" (1906), п'єсі "До зірок" (1906), романі "Сашко Жегульов" (1911) та ін. Таврував жорстоку розправу царизму над революціонерами ("Оповідання про сімох повішених", 1908). Роки реакції викликали в А. зневіру в можливості перетворення суспільства на засадах гуманізму й соціальної справедливості (оповідання "Пітьма", 1907; повість "Мої записки", драми "Життя людини", "Цар-Голод" і "Чорні маски", всі — 1908; "Анатема", 1909, та ін.). Песимізмом пройняті і п'єси "Не убий" (1913), "Той, хто отримує ляпаси" (1916) та повість "Записки Сатани" (1919, опубл. 1922). У творчості А. реалістичні тенденції поєднуються і взаємодіють з рисами модернізму. Поетика А. справила помітний вплив не лише на російську, а й на західноєвроп. л-ру. Типологічні зв'язки творчості А. і М. Коцюбинського досліджували А. Шамрай, Л. Іванов, О. Бабишкін, Н. Калениченко; А. і Лесі Українки — А. Музичка. Твори А. перекладали М. Виноградова (Маруся Полтавка), Г. Коваленко, О. Гаморак, В. Сімович, М. Лозинський, О. Копиленко та ін. П'єси А. "Життя людини", "Сава", "Дні нашого життя", "Gaudeamus", "Цар-Голод" та ін. ішли на сценах театрів Києва, Харкова, Черкас. ін. міст України.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 17. Пг., 1910 — 16; Избранное. Л., 1984; Укр. перекл. — Любов до ближнього. К., 1909; Чорні маски. Львів, 1912; Життя людини. Львів — К., 1922; Червоний сміх та інші оповідання. Х., 1929; Петько на дачі. К., 1957.

■ Літ.: Андреевский сборник. Исследования и материалы. Курск, 1975; Иезуитова Л. А. Творчество Леонида Андреева (1892 — 1906). Л., 1976; Беззубов В. И. Леонид Андреев и традиции русского реализма. Таллин, 1984.

І. Д. Бажинов.