АРАЗІ

АРАЗІ́

• АРАЗІ

[справж. — Арутюнян Мовсес Мелікович; 20.III (1 -IV) 1878, містечко Шулавер, тепер смт Шаумяні Марнеульського р-ну Груз. РСР — 22.XII 1964, Єреван]

- вірм. рад. письменник, один із засновників вірм. пролет. л-ри. Навчався з 1899 у Петерб. технол. ін-ті. Автор оповідань "Самотні ліхтарі" (1912), "Поранений птах" (1913), "Криваві квіти" (1916) — на революц. тему, оповідання "Товариш Мукуч" (1924) та повісті "В променях місяця" (1932) — про соціалістичне будівництво у Вірменії, історико-революц. роману "Палаючий обрій" (кн. 1 — 2, 1940 — 41), збірок оповідань "Заклик Вітчизни" (1942), "Непереможні" (1944), істор. роману "Ісраел Орі" (кн. 1 — 2, 1959 — 62), статей про Т. Шевченка: "Великий поет українського народу", "Народ шанує великого Кобзаря" (обидві — 1939). Був редактором вірм. видання "Кобзаря" (1939).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Повести и рассказы. М., 1961.

■ Літ.: Терзибашян В. Арази. Ереван, 1956.

О. І. Божко.