АРБОРЕ-РАЛЛІ Замфір

А́РБОРЕ-РА́ЛЛІ Замфір

• АРБОРЕ-РАЛЛІ Замфір

[14 (26).XI 1848, Чернівці — 5.VI 1933, Бухарест]

- молд. і рум. письменник. Навчався в Медико-хірург. академії в Петербурзі, з якої 1869 був виключений за участь у русі революц. народництва і ув'язнений у Петропавлов. фортецю, потім засланий у Красноярськ, звідки втік до Швейцарії. Друкувався в революц. виданнях "Работник" та "Община". З 1879 жив у Румунії, брав участь у соціалістич. русі, пересиланні в Росію нелегальної л-ри, зокрема виданого 1878 в Женеві "Кобзаря" Т. Шевченка. Автор публіцистич. творів ("Ситі й голодні", 1875, та ін.), спогадів про рос. революц. рух ("Тюрма й заслання", 1894; "Нігілісти", 1895), пригодницьких романів для дітей. В кінці життя перейшов на позиції бурж. лібералізму. Переклав деякі вірші Т. Шевченка, йому, зокрема, належить перший рум. переклад "Заповіту". Писав про Т. Шевченка у книзі "На засланні" (1896) та ін. працях. У 1931 виступав з лекціями про життєвий і творчий шлях Т. Шевченка перед робітниками Бухареста. Підтримував тісні зв'язки з М. Драгомановим та Ф. Вовком. Написав статтю про Петра Могилу (1899) та кн. "Україна і Румунія" (1916; на книзі позначився вплив бурж.-націоналістичних ідей).

С. В. Семітський.