Абсурду література

Абсу́рду літерату́ра

• "Абсурду література"

(від лат. absurdus — безглуздий)

- умовна назва ряду модерністських (див. Модернізм) літ. творів, у яких життя подається у вигляді хаотичного нагромадження випадковостей, позбавлених сенсу і не підпорядкованих жодним закономірностям. До цієї категорії л-ри належить насамперед "театр абсурду" — творчість франц. драматургів С. Беккета ("Чекаючи на Годо"), Е. Іонеско ("Стільці"), А. Адамова ("Пародія"), Ж. Жене ("Балкон"), які в 40 — 50-х pp. створили формалістичну школу "авангардистський театр" (див. також Декадентство, Авангардизм). Естетичні принципи "театру абсурду" знайшли відбиття у п'єсах драматургів Д. Буццаті і Е. Д'Ерріко (Італія), Г. Пінтера і Н. Сімпсона (Англія). В їхніх творах світ постає алогічним, ірраціональним, герої охоплені почуттям відчаю і приреченості, їхні дії і вчинки позбавлені психологічної мотивації. Дехто з них (А. Адамов) відійшов згодом від "А. л.". Для "театру абсурду" характерні гротеск, пародія, алегорія, фантастика, буфонада, фарс. "А. л.", крім драматургії, включає в себе й романи С. Беккета, а також деякі прозові твори Ж. П. Сартра і А. Камю. Але концепція абсурдності буття втілюється в творах Сартра і Камю ін. засобами і в ін. літ. формах, ніж у "театрі абсурду" або в романах Беккета.

■ Літ.: Куликова И. С. Философия и искусство модернизма. М., 1980; Якимович Т. К. З художнього світі; Франції. К., 1981.

Л. А. Єремєєв.