Азбуковники

Азбуко́вники

• Азбуковники

, алфавіти — рукописні словники навч. і довідкового характеру. Почали складатися на Україні у 2-й пол. 16 ст., особливо поширилися в 17 ст. А. ввібрали матеріал попередніх східнослов'ян. типів словників: ономастиконів (пояснення власних імен і заг. слів та геогр. назв із "святого письма"), символиків — "приточників" (витлумачення притч, символів, ін. іносказань), слов'янорус. словників і розмовників довідково-навч. характеру. А. засвідчували високий рівень тогочас. східнослов'ян. лексикографії. В них уточнювались і розширювались семантичні визначення, частіше залучались для пояснень світські матеріали. А. істотно удосконалювали словникову техніку: утверджувався алфавітний принцип розміщення статей (звідси й назва), нерідко зазначалися літ. джерела й мова, з якої походило пояснюване слово.

■ Літ.: Ковтун Л. С. Азбуковники среди других текстов древней лексикографии и проблемы их издания. Б кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т. 36. Л., 1981.

В. П. Колосова.