Ангольська література
Анго́льська література
• Ангольська література
- л-ра народів Анголи. Розвивається переважно португ. мовою. Існує багата й різноманітна усна нар. творчість мовами сім'ї банту — кімбунду, умбунду та ін. Наприкінці 19 ст. філолог, поет і етнограф Кордейру да Матта зробив перші записи фольклору, що ввійшли до кн. "Народна мудрість в ангольських прислів'ях". Великий фольклорно-етногр. матеріал зібрано в праці письменника Оскара Бенту Рібаша "Місосо" ("Історії", т. 1 — 3, 1961 — 64) і кн. "Ангельські обряди і божества" (1958). На основі легенд письменник ф. М. Каштру Сороменью написав дослідження "Історія Чорної Землі" (т. 1 — 2, 1960).
Писемна л-ра португ. мовою виникла в серед. 19 ст. в період пробудження нац. свідомості ангол. народу. Початковий період її розвитку позначений формуванням поетич. і малих прозових жанрів. Помітними подіями в літ. житті став вихід поетичної зб. "Сповіді моєї душі" (1848) Жозе да Сілви Майї Феррейри та романів "Сцени з африканського життя" (1880) Педру Машаду і "Таємниця небіжчиці" (1934) Антоніу ді Асіза Жуніора. Другий період розвитку л-ри розпочався після 2-ї світової війни. Центр. тема романів Ф. М. Каштру Сороменью "Мертва земля" (1949) і "Поворот" (1957), віршів М. Антоніу (справж. ім'я — Маріу Антоніу Фернандеш ді Олівейра), А Жасінту, А. Сантуша, Е. Л. Герри, Ж. Б. Віктора, М. ді Алмейди Гомеша та ін. — викриття колоніалізму. З початком збройної боротьби ангол. народу за визволення 1961 настав новий етап розвитку А. л. Багато керівників руху за визволення були водночас і видатними письменниками, Революц. тематика стає провідною в їхній творчості. До кращих надбань л-ри 60-х pp. належать поетич. книги "Вірші" (1961) і "З сухими очима" (1963) Агостіньйо Нето, "Земля пурпурових акацій" (1961) і "Ангольська година в Італії" (1963) К. Андраді, зб. оповідань "Луанда" (1965) і "Чекаючи світла" (1969) Луандіно Вієйри (справж. ім'я — Жозе Матеуш Вієйра ді Граса), роман Ф. М. Каштру Сороменью "Виразка" (1970). Після проголошення 1975 незалежності Анголи осн. темою л-ри є боротьба за демократичні перетворення в країні. В поезії переважає громадянська лірика; найвідоміші збірки — "Священна надія" (1974; український переклад 1987) А. Нето, "Одинадцять поем" (1976) К. Андраді, видано антологію "Поезія Анголи" (1976). Із збірником оповідань "Байша і мусеки" (1982) виступив А. Кардозу. Укр. мовою в перекладах М. Литвинця, Ю. Покальчука, М. Жердинівської, М. Москаленка, В. Кордуна, П. Мовчана, Г. Козаченко, В. Ткаченка, Г. Латника вірші А. Нето, К. Андраді, А. Сантуша надруковано в журн. "Всесвіт" (1974, № 11), в антології "Поезія Африки" (К., 1983) — М. Антоніу, Л. Вієйри, А. Жасінту, Е. Л. Герри, А. Нето. Перекладено також кн. для дітей Марії Еуженії Нето "І в лісах звірі говорили" (К., 1982; переклав В. Ксьондзик) і повісті Пепетели "Майомбе" і "Муана Пуо" (обидві — К., 1985; в перекладі А. Бережного).
■ Літ.: Ряузова Е. Португалоязычные литературы Африки. М., 1972; Современные литературы Африки. Восточная и Южная Африка. М., 1974; Взаимосвязи африканских литератур и литератур мира. М., 1975; Ксьондзик В. Сучасна поезія Анголи. "Всесвіт". 1979, № 6; Салганик М. Тенденції розвитку літератур Азії й Африки в 70-і роки. "Всесвіт". 1981. № 5.
В. І. Ткаченко.