Арабська література
Ара́бська література
• Арабська література
середньовічна — л-ра араб.в, які населяли Аравійський п-ів, Пн. Африку і Андалусію (Пд. Іспанія). Бере початок з 5 ст. в усній нар. творчості (легенди й оповідання). В поезії прозідним був жанр касиди — близького до оди вірша хвалебного чи повчального характеру. Найдавніші поети: Імру-уль-Кайс, Тарафа, Зухайр, Лабід, Амр Ібн-Кульсум, Антара Ібн-Шаддад, аль-Харіс Ібн-Хілліза. Перша пам'ятка араб. писемності — Коран — "священна" книга мусульман, яка є збіркою реліг. проповідей Мухаммеда, повчань, правил, законів, оповідань на бібл. теми тощо; написана римованою прозою. Відомими поетами 7 — 13 ст. були Ієзід I, Омар Ібн-Абі Рабіа, аль-Ахталь, аль-Фараздак, аль-Джарір, Абу Нувас, Абан Лахікі. З 8 ст. утверджується т. з. новий стиль, представники якого в своїх творах вживали невідомі до того художні прийоми. Визначні представники його — Башшар Ібн-Бурд та Ібн-аль-Мутазз. У цей період набули поширення худож. переклади, зокрема видатних інд. і перс. творів "Каліла і Дімна", "Книга царів", "Великий Сіндбад" та ін. Досягненням прози 10 ст. була своєрідна новела — макама, творцем якої вважають Баді аз-Замана аль-Хамадані. Найвищого розвитку жанр маками досяг у творчості аль-Харірі з Басри. Видатними майстрами прози цього часу були ат-Танухі та Абу-Хайян ат-Таухіді. А. л. 10 — 11 ст. представлена також творчістю панегіриста аль-Мутанаббі, поета, прозаїка і мислителя Абу-аль-Ала аль-Маарі (обидва — з Сірії), поетів Ібн-Гані (Пн.-Зх. Африка), аль-Мутадіда і аль-Мутаміда (Іспанія), в 13 ст. — Омара Ібн-аль-Фаріда (Єгипет). До 13 ст. належить перша редакція зб. казок "Тисяча й одна ніч". 3 16 ст. починається занепад араб. старод. л-ри. Л-ра 16 — 18 ст. вивчена недостатньо. Новоараб.ька л-ра (19 — поч. 20 ст.) формувалася в умовах проникнення європ. держав на Схід. У 19 ст. були спроби подолати розрив між новою просвітительською культурою, далекою від мас, і традиційною араб.-мусульманською. Сучас. А. л. — це сукупність нац. л-р араб. країн, що мають спільну культурну основу, але розвиваються в руслі місцевих традицій, які йдуть ще з часів середньовіччя (див. статті Алжирська література, Єгипетська література нова, Йорданська література, Іракська література, Йєменська література, Ліванська література, Лівійська література, Марокканська література, Палестинська література, Саудівської Аравії література, Сірійська література, Суданська література. Туніська література)
Відомості про А. л. доходили до сх. слов'ян ще в часи Київ. Русі. В 15 ст. в староукр. перекладах поширювалися повчальна кн. "Таємниця таємниць" (в А. л. авторство пов'язувалося з ім'ям Арістотеля; на Україні відома під назвою "Арістотелеві ворота") і "Логіка" араб. філософа аль-Фараб.. В 17 ст. певне літ. значення мав опис Павла Халебського (Алеппського) подорожі разом з батьком, антіохійським патріархом Макарієм, 1652 — 59 і 1664 — 69 до Москви. Вони відвідали Умань, Київ, Переяслав, Чигирин, Лубни, Прилуки, Путивль та ін. укр. міста. Твір Павла Халебського про першу подорож — цінне джерело з історії України серед. 17 ст. Питання, пов'язані з Кораном, вивчалися в 17 ст. в Київ. академії проф. С. Тодорським, Іоаникієм Галятовським, який був автором теолого-полеміч. трактату "Алькоран" (Чернігів, 1683).
Широкі відомості про араб. країни подав у своїх дорожніх нотатках (1778) В. Григорович-Барський, який тривалий час жив на Бл. Сході. В 19 ст. на Україні посилився інтерес до питань араб.стики. У 1829 — 32 араб. мову й л-ру викладав у Харків. ун-ті Б. Дорн. Відомі праці професорів цього ун-ту М. Петрова ("Могаммед. Походження Ісламу", 1865) і В. Надлера ["Культурне життя араб.в у перші століття гіджри (622 — 1100) та його прояви в поезії і мистецтві", 1869]. Найбільші досягнення укр. араб.стики пов'язані з іменем А. Кримського — автора численних праць з історії й культури араб. країн. Йому ж належать переклади й переспіви з А. л. (Абу-ль-Ала аль-Маарі, Антара та ін.). Араб. тематика знайшла відображення у творчості укр. письменників — Г. Сковороди, Л. Боровиковського, П. Куліша, Лесі Українки, А. Кримського (збірки "Пальмове гілля", кн. 1 — 3, 1901, 1908, 1922), І. Франка. В 1912 в журн. "Неділя" (№ 15 і № 42) під назвами "Староараб.ькі поезії" та "Із староараб.ької поезії" І. Франко вперше надрукував (з передмовою) свої переклади віршів невідомих авторів, якими пересипані казки "Тисячі й одної ночі". У 20 ст. в галузі араб.стики працювали А. Ковалівський, Т. Кезма та ін. Казки "Тисяча й одна ніч" вийшли 1912 у Львові в перекладі М. Лозинського. У 1981 на Україні видано "Арабські прислів'я та приказки".
■ Літ.: Крымский А. Е. История араб.в и араб.кой литературы, светской и духовной, ч. 1. В кн.: Кримський А. Ю. Твори, т. 4. К., 1974; Ковалевский А. П. Книга Ахмеда Ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921 — 922 гг. Х., 1956; Фильштинский И. М. Арабская классическая литература. М., 1965; аль-Фахури Х. История араб.кой литературы, т. 1 — 2. М., 1959 — 61.
Т. М. Лебединська.