Афганська література

Афга́нська література

• Афганська література

- л-ра народів, які населяють Республіку Афганістан. Розвивається мовами пушту і дарі (фарсі-кабулі). Великий вплив на розвиток л-ри має фольклор. В серед. віки на тер. Афганістану жило багато видатних перс. і тадж. письменників. Творчість мовою фарсі поетів-класиків 10 — 15 ст. А. Н. Джамі, Дж. Румі, Гафіза, А. А. Рудакі, А. Фірдоусі, Сааді та ін. є спільною культур. спадщиною сучасних л-р Таджикистану, Афганістану та Ірану. Л-ра на пушту до 15 ст. вивчена недостатньо. Збереглися "Житія святих" (13 ст.) та антологія "Невідома скарбниця" (поч. 18 ст.), в якій наведено вірш 8 ст. На поч. 15 ст. з'явилася "Кадастрова книга шейха Малі" про завойовницькі походи афганців. Значний поштовх розвиткові л-ри у 2-й пол. 16 — 1-й пол. 17 ст. надав реліг. рух рошані, що проголошував "рівність усіх людей перед богом". Кн. "Найблагіша звістка" засновника і керівника секти рошані Баязіда Ансарі має чимало вставок мовами урду, фарсі та араб.ькою. Відомі поети 17 ст.: Давлат Лохані, мулла Арзані, Мірза хан Ансарі (внук Баязіда Ансарі). Проти руху рошані виступив Дарвеза Ахунд у кн. "Скарбниця ісламу". Поезія мала здебільшого реліг. характер і розвивалася під впливом суфізму. Проте в ній мали місце й демократичні тенденції, виразн.иком яких був поет Абдуррахман (псевд. — Рахман). Найвизначніший представник світської поезії 17 ст. Хушхальхан Хаттак, хоч і підтримував духівництво в боротьбі проти руху рошані, проте в своїх пройнятих патріотизмом творах відгукувався на різні явища політ., сусп. і приватного життя. В л-рі Афганістану виступало бл. 20 поетів і прозаїків — дітей і внуків Хушхальхана Хаттака. Серед них — Абдулкадирхан Хаттак, Ашраф-хан Хіджрі, Аліхан Хаттак, Казим-хан Шайда, Афзаль-хан Хаттак, автор кн. "Історія, прикрашена коштовностями", та ін.

Визначними поетами 17 — 18 ст. були також Абдулхамід, Пір Мухаммед Какар та засновник незалежної афг. держави, полководець і держ. діяч Ахмад-шах Дуррані. Боротьба протягом 19 ст. проти англ. експансії надовго затримала екон. і культур. розвиток країни. Основоположник сучас. прози на пушту — Ахмад Маулаві (19 ст.). Певне пожвавлення в л-рі на поч. 20 ст. відбувається під впливом революції 1905 — 07 в Росії, молодоафганського руху, спрямованого на боротьбу проти англ. панування, за повернення Афганістану незалежності. На поч. 20 ст. з'являються оригінальні оповідання Ахмад-шаха Різвані. Саліх Мухаммед видав підручник мови пушту, до якого включив і чимало своїх казок та віршів.

Після здобуття Афганістаном незалежності (1919) А. л. набула громадян. звучання. Важливе значення для її розвитку мало створення 1937 Афг. історико-філол. академії, заснування літ.-худож. журналів, газет тощо. Серед помітних явищ прози тих часів — повісті "Таємне кохання" (1939) Кушкакі, "Два люблячі брати" (1940) Кані. В 40 — 50-х pp. розвивається жанр публіцистики. З подорожніми нарисами виступали Садікулла Ріштін, Кіамуддін Хадім. Соціальні проблеми в своїх творах порушують Абдуррауф Бенава (драма "Хронічний хворий", 1947), Нур Мухаммед Таракі (перший на пушту соціальний роман "Поневіряння Банга", 1958; повість "Спін", 1958; оповідання і нариси з життя селянства). Істор. жанр представлений романами Гуляма Гауса Хайбарі "Вогні багать" (1956) і "Третя ніч" (1958). Теми боротьби за нове життя, за мир, утвердження високих ідеалів гуманізму, рівності, демократії притаманні поезії Афганістану 20 ст. Визначні поети: Кіамуддін Хадім ("Нова пісня", кін. 30-х pp.), Абдуррауф Бенава (цикл віршів у прозі "Гіркі роздуми", 1957), Гуль-Пача Ульфат, Саддікулла Ріштін та ін. Основи сучас. л-ри мовою дарі заклали на поч. 20 ст. поет, перекладач і просвітитель Махмудбек Тарзі, поети і прозаїки Гулям Мухіддін Афган, Саліх Мухаммед. Відомі поети того часу — Карі Абдулла, Абдулхак Суфі Бетаб, Халілулла Халілі, Абдуррахман Пажвак, Зія Карізада, драматурги Абдуррашід Латіфі, Абдулгафур Брешна, Руанака. Після перемоги Квітневої революції 1978 культур. життя Афганістану набуло виразно прогресивного спрямування. Боротьбі за збереження завоювань революції, проти нападів душманських банд, інспірованих імперіалістич. колами Заходу, присвячено вірші Сулеймана Лаека (пише мовами пушту і дарі), Абдулли Нагібі, автора дарійських перекладів ряду праць класиків марксизму-ленінізму, "Інтернаціоналу" і текстів двэх широко відомих в Афганістані пісень "Гімн партії" і "Солдати революції".

В останні роки в Афганістані перекладається чимало творів л-р народів СРСР. Мовою пушту "Заповіт" Т. Шевченка переклав С. Лаєк, який 1976 відвідав Київ. У липні 1984 у Рад. Союзі пройшли Дні афг. л-ри, під час яких афг. літератори побували на Україні. Газ. "Літературна Україна" опубл. тоді добірку революц. афг. поезій. Під враженням від перебування на Україні А. Нагібі написав вірш "Від руїн до вічного світанку", присвячений жителям Києва. Добірку віршів С. Лаєка (в перекл. Д. Онковича) і А. Нагібі (в перекл. Д. Павличка і П. Засенка) надруковано в журн. "Всесвіт" (1986, № 4). У цьому ж журналі (1979, № 6) було опубл. роман "Поневіряння Банга" Н. М. Таракі, а також твори Р. М. Савдика. Афг. тема знайшла відображення у творах укр. письменників — поета Д. Павличка і прозаїка О. Дмитренка, який за худож.-докум. повість "Аист" про героїчний подвиг укр. поета О. Стовби під час виконання інтернац. обов'язку в Афганістані удостоєний 1987 Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. За участь у Днях рад. л-ри в Афганістані автора "Аиста" нагороджено Почесними грамотами ЦК НДПА і ЦК Демократич. орг-ції молоді Афганістану. Укр. мовою зб. афг. та Іран, казок "Мудрий звіздар" (К., 1967) переклав М. Шумило.

■ Літ.: Герасимова А. С., Гирс Г. Ф. Литература Афганистана, М., 1963; Рычкова Н. П. Литература Афганистана. В кн.: Краткая история литератур Ирана, Афганистана и Турции. Л., 1971; Афганская классическая поэзия. М., 1975.

Ю. В. Покальчук.