БЄЛИЙ Андрій

БЄ́ЛИЙ Андрій

• БЄЛИЙ Андрій

(справж. — Бугайов Борис Миколайович; 14 (26).X 1880, Москва — 8.I 1934, там же)

- рос. рад. письменник, філософ, критик, літературознавець. Закінчив 1903 Моск. ун-т. Виступав як представник "молодшого" покоління поетів-символістів. На формування його поглядів вплинула філософія В. Соловйова, захоплення якою поєднувалося з вивченням нім. філософів-неокантіанців, творчості Ф. Ніцше, сх. релігій. Пошуки нових форм синкретичного мистецтва виявились у створенні "симфоній", написаних ритмічною прозою ("Повернення", 1905; "Келих заметілі", 1908, та ін.), до яких примикав роман "Срібний голуб" (1911). Філос.-естетичну програму і худож. практику символізму обгрунтував у літ.-теор. і критичних працях (книги "Символізм", "Луг зелений", обидві — 1910; "Арабески", 1911). Передчуттям майбутніх соціальних змін пройнята перша поетична зб. "Золото в блакиті" (1904). У зб. "Попіл" (1909) звучить тема "хворої Росії". Вершиною дореволюц. творчості Б. є роман "Петербург" (1913 — 16), в якому порушуються складні соціально-філос. проблеми — влада і народ, терор і революція та ін., відображено події періоду революції 1905 — 07. Велику Жовтн. соціалістич. революцію сприйняв як духовне оновлення світу на засадах християнства (вірш "Вітчизні", 1917; поема "Христос воскрес", 1918). Активно включився в будівництво нової культури. Видав поетич. збірки "Зірка" (1919), "Перше побачення" (1921), "Пісня розлуки" (1922), автобіогр. повість "Котик Лєтаєв" (1922), істор. дилогію "Москва" (ч. 1 — 2, 1926) і роман "Маски" (1934). Духовне життя рос. інтелігенції кін. 19 — поч. 20 ст. відобразив у книгах мемуарів "На рубежі двох століть" (1930), "Початок віку" (1933), "Між двох революцій" (1934) та ін. Автор праць з теорії л-ри і поетики, істор.літ. досліджень ("Ритм як діалектика", "Мідний вершник"; обидва — 1929), "Майстерність Гоголя" (1934). Виявляв інтерес до творчості Г. Сковороди, високо цінив його філос.-етичне вчення. Досліджував літ.-теор. і філос. спадщину О. О. Потебні, якого вважав одним із засновників філософії і поетики символізму. Окремі його положення (напр., про внутрішню мову й символ) розвивав у своїх теор. працях. До творчості Б. звертались П. Тичина, М. Бажан, ін. укр. письменники. Окр. вірші Б. перекладено укр. мовою.

♦ Тв.: На рубеже двух столетий. М. — Л., 1931; Между двух революций. М., 1934; Стихотворения и поэмы. М. — Л., 1966; Петербург. Л., 1981; Стихотворения. М., 1988.

■ Літ.: Максимов Д. О романе-поэме Андрея Белого "Петербург". К вопросу о катарсисе. В кн.: Максимов Д. Русские поэты начала века. Л., 1986; Русские советские писатели. Поэты. Биобиблиографический указатель, т. 2. М., 1975.

І. Д. Бажинов.