БІРЗНІЄК-УПІТ Ернест

БІ́РЗНІЄК-УПІТ Ернест

• БІРЗНІЄК-УПІТ Ернест

(справж. прізв. — Бірзнієкс)

[25.III (6.IV) 1871, садиба Біснієкі, що була на тер. теперішнього Тукумського р-ну — 30.XII 1960, Рига]

- латис. рад. письменник, нар. письменник Латв. РСР з 1947. Закінчив 1889 Тукум. повітове уч-ще. У 1893 — 1921 жив на Кавказі, заснував видавництво, що випускало прогрес. латис. книги. У збірках оповідань "Оповідання Упіта" (1900), "Зранку" (1912), "Під вечір" (1913), "Оповідання сірого каменя" (1914) показав життя батраків, сільс. ремісників. Автор збірок оповідань "В кавказьких горах" (1924) і "Кавказькі оповідання" (1927), оповідань для дітей (збірки "Казки Ніни", т. 1 — 2, 1922 — 24; "Онука Даце", 1949), автобіогр. трилогії ("Щоденник Пастаріня", 1922; "Пастарінь у школі", 1923; "Пастарінь у житті", 1924), спогадів про Я. Райніса, А. Упіта, С. Шаумяна. Укр. мовою окремі твори Б.-У. переклала І. Липовецька.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Онука Даце. К., 1960; Рос. перекл. — Избранное. Рига, 1952; Дневник Малыша. Рига, 1976.

Б. К. Звайгзне.