БАГМУТ Іван Адріанович

БА́ГМУТ Іван Адріанович

• БАГМУТ Іван Адріанович

[25.V (7.VI) 1903, с. Бабайківка, тепер Царичанського р-ну Дніпроп. обл. — 20.VIII 1975, Харків]

- укр. рад. письменник. Брат Й. А. Багмута. Навчався 1922 — 23 в Харків. с.-г. ін-ті. Учасник Великої Вітчизн. війни. У книгах нарисів "Подорож до Небесних гір" (1930), "Преріями та джунглями Біробіджану" (1931), "Карелія" (1933), "Верхівці засніжених гір" (1935) відобразив життя і побут народів Серед. Азії, населення Далекого Сходу, Карелії, Кольського п-ва, перетворення, що сталися за Рад. влади. Повість "Записки солдата" (1947) — один з перших творів конкретно-реалістич. прози про Велику Вітчизн. війну. Цій темі присвячено також повісті "Подвиг творився так" (1961), "Наш загін „Смерть фашистам!"" (1970). Про складні долі дітей-суворовців, які пережили війну, втратили батьків, — повість "Щасливий день суворовця Криничного" (1948). У книжках дит. оповідань "Шматок пирога" (1957), "Злидні" (1958) змальовано образи дітей дожовтневого села. У повістях "Блакитне плесо" (1959), "Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим" (1964) і оповіданні "Знак на стіні" (1961) йдеться про виховання підростаючого покоління. Автор лірич. комедії "Степи цвітуть" (1959). Окр. твори Б. перекладено рос., білорус., груз., польс., нім. мовами. Лауреат премії ім. Лесі Українки (1973).

♦ Тв.: Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1983.

■ Літ.: Заєць І. Іван Багмут. К., 1985.

В. А. Костюченко.