БАЖАН Микола Платонович

БАЖА́Н Микола Платонович

• БАЖАН Микола Платонович

[26.IX (9.Х) 1904, м. Кам'янець-Подільський, тепер Хмельн. обл. — 23.XI 1983, Київ]

- укр. рад. поет, держ. і громад. діяч, академік АН УРСР з 1951, засл. діяч науки УРСР з 1966, засл. діяч мистецтв Груз. РСР з 1964, нар. поет Узб. РСР, Герой Соц. Праці (1974). Член КПРС з 1940. У 1923 — 25 навчався у Київ. ін-ті зовн. зносин. Друкувався з 1923. Працював редактором і сценаристом на Одес. кіностудії, редагував журнали "Кіно" (1926 — 29), "Радянська Україна" (1940 — 41). Під час Великої Вітчизн. війни був редактором газ. "За Радянську Україну!", що видавалася для населення тимчасово окупованих областей республіки та партизанів. У 1943 — 48 — заст. Голови Ради Міністрів УРСР, 1953 — 59 — голова Спілки письменників України, 1958 — 83 — гол. ред. Укр. Рад. Енциклопедії. На XVII — XIX і XXI — XXVI з'їздах Компартії України обирався членом її ЦК. Депутат Верховної Ради СРСР 2 — 5-го скликань. Депутат Верх. Ради УРСР 6 — 11-го скликань. У першій зб. віршів Б. "17-ий патруль" (1926) домінує тема громадян. війни; урбаністичні мотиви, романтизовані образи минулого України, інтимна лірика — у зб. "Різьблена тінь" (1927). Пафос соціалістич. творення, зіставлення віків і культур, яке підкреслює істор. велич нової, соціалістич. епохи, визначає спрямування зб. "Будівлі" (1929). На рубежі 20 — 30-х pp. Б., з характерним для нього тяжінням до поетичних узагальнень широкого філос., ідеологічного значення, створює низку невеликих поем, які умовно можна розподілити на дві групи. У першій — "Розмова сердець" (1928), "Гетто в Умані" (1929), "Сліпці" (1929), частково "Гофманова ніч" (1929) — пристрасна, часом внутрішньо драм. полеміка з усіма породженнями бурж. свідомості і культури: індивідуалізмом, роздвоєністю психіки, сусп. пасивністю та ін. У поемах другої групи, що є ніби логічним продовженням першої, — пафос знайденої ясності, ствердження цілісного й оптимістичного світовідчування рад. людини ("Число", 1931; "Смерть Гамлета", 1932; "Трилогія пристрасті", 1933; "І сонце таке прозоре", 1934). Видатним досягненням Б. стала поема про С. М. Кірова "Безсмертя" (1935 — 37), в якій автор створив один з кращих у тогочасній рад. поезії образ більшовика-ленінця. Роздуми про діалектичний зв'язок сучасного й минулого, дружбу народів, гуманістичний сенс історії об'єднують цикли "Грузинські поезії", "Узбекистанські поезії", "Бориславські оповідання" (1939 — 40), вірші, що ввійшли до зб. "Ямби" (1940). Відчуттям передгроззя, прагненням підносити мужність і пильність рад. людей в умовах зростаючої воєнної небезпеки сповнені поеми про героїку недавнього минулого й сучасності — "Мати" (1938), "Батьки й сини" (1939).

Високим патріотичним пафосом сповнена поезія Б. в роки Великої Вітчизн. війни. Вірш "Клятва" ("Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою фашистських катів", 1941; увійшов до однойм. збірки, 1942) набув найширшої популярності. Написана в розпал битви на Волзі зб. "Сталінградський зошит" (1943) передає сувору героїку боротьби рад. воїнів. В істор. поемі-фресці "Данило Галицький" (1942) змальовано переможну відсіч східнослов'ян. дружин нім. агресії в XIII ст. (ці твори воєнних років відзначені Держ. премією СРСР, 1946). Визволеному Києву і перспективам його відродження присвячено цикл "Київські етюди" (1945). В зб. "Англійські враження" (1948; Держ. премія СРСР, 1949) — образи похмурої, сповненої суперечностей, дійсності капіталістич. світу. Віршовані новели в кн. "Біля Спаської вежі" (1952) розповідають про дружбу укр. і рос. народів, її вікодавні традиції. Розширення тематич. обріїв і філос. заглибленість осн. поетичних мотивів характерні для віршів з книг "Міцкевич в Одесі" (1957), "Італійські зустрічі" (1961), "Чотири оповідання про надію" (1967), "Уманські спогади" (1972), "Нічні роздуми старого майстра" (1976). Високого звучання набуває в них інтернаціональна тема, ідея боротьби за мир і безпеку народів, роздуми про вічні, буттєві проблеми людини. У пройнятій драматизмом поемі "Політ крізь бурю" (1964; Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1965) знайшла глибоке худож. вирішення тема духовної спадкоємності поколінь, нерозривності долі особистості і Батьківщини.

Медитаційна, овіяна глибоким почуттям, часом інтимно-ніжна лірика — на першому плані в зб. "Карби" (1978; Ленінська премія, 1982) і в віршах останніх років життя ("Подзвін конвалії", "Фонтан", "Спалах сузір" та ін.). Цикл "Нічні концерти" (зб. "Карби") — оригінальне втілення у слові вражень від музики М. Леонтовича і Д. Шостаковича, мистецтва Е. Піаф, Е. Віла Лобоса, ін. майстрів.

Б. — поет епічного і епіко-драм. складу. На деяких його ранніх творах відбилися віяння поетики футуризму й експресіонізму. Протягом свого великого творчого життя він пройшов еволюцію — від дещо "аскетичного" революц. романтизму ранніх часів до барвисто-метафоричного, "політонального", за словами П. Тичини, реалістичного письма в часи творчої зрілості. Перу Б. належать численні книжки літ.-крит. і публіцистич. статей, есе, мемуарних нарисів: "О. Довженко. Нарис про митця" (1930), "Сини України в боях за Вітчизну" (1943), "Дружба народів — дружба літератур" (1954), "Наша рідна Москва" (1954), "Люди, книги, дати. Статті про літературу" (1962), "Путі людей" (1969), "Думи і спогади" (1982).

Б. — визначний майстер худож. перекладу. Видатним культурним досягненням став його переклад "Витязя в тигровій шкурі" ПІ. Руставелі (1937; Держ. премія Груз. РСР ім. Ш. Руставелі, 1937), що вважається найкращим з-поміж усіх перекладів поеми. У перекладах Б. зазвучали укр. мовою твори О. Пушкіна, В. Маяковського, поеми "Фархад і Ширін" А. Навої і "Давитіані" Д. Гурамішвілі, лірика груз. поетів, вірші Р. М. Рільке, А. Міцкевича, Ю. Словацького (премія СП СРСР ім. М. С. Тихонова, 1980), а також Й. В. Гете, Й. Х. Ф. Гельдерліна, Г. Гейне, Ц. К. Норвіда, Я. Івашкевича, Р. Тагора, ряду ін. поетів. Твори Б. перекладено багатьма мовами народів СРСР, світу. За участь у створенні "Історії українського мистецтва" (т. 1 — 6, 1966 — 68) Б. удостоєний Держ. премії УРСР (1971). Іл. див. на окремому аркуші, с. 112 — 113.

♦ Тв.: Твори, т. 1 — 4. К., 1974 — 75; Доробок. Вибрані поезії. К., 1979; Твори, т. 1 — 4. К., 1984 — 85; Рос. перекл. — Люди, книги, даты. М., 1968; Избранное. М., 1974; Избранные произведения, т. 1 — 2. М., 1984.

■ Літ.: Крижанівський С. Микола Бажан. К., 1954; Суровцев Ю. Поэзия Миколы Бажана. М., 1970; Костенко Н. В. Поетика Миколи Бажана. К., 1978; Про Миколу Бажана. К., 1984; Голубєва З. С. Микола Бажан. К., 1984; Новиченко Л. Н. О Миколе Бажане. В кн.: Новиченко Л. Н. Избранные работы, т. 1. М., 1985.

Л. М. Новиченко.