БАЗЕН (Bazin) Ерве

БАЗЕ́Н (Bazin) Ерве

• БАЗЕН (Bazin) Ерве

(справж. — Жан П'єр Mapі Ерве-Базен; 17.IV 1911, м. Анже)

- франц. письменник. Закінчив Паризький ун-т (Сорбонну). Учасник Руху Опору. Президент Академії Гонкурів з 1973. Автор поетич. збірок "Лиця" (1934), "Дні" (1947), "Настрої" (1953) та ін., збірок новел "Шлюбне бюро" (1951), "Шапки геть!" (1953). В соціально-сімейній хроніці "Головою об стіну" (1949), трилогії "Сім'я Резо" ("Гадюка в кулаці", 1948; "Смерть конячки", 1950; "Крик сови", 1972) викриває бурж. мораль, згубну владу грошей та речей. Обстановку кривавого терору в Чілі після фашист. путчу відтворив у романі "І вогонь пожирає вогонь" (1978). Б. належать роман "Підведись і йди" (1952), психол. романи "Масло в огонь" (1954), "Кого я наважуюсь кохати" (1956), "В ім'я сина" (1960), "Подружнє життя" (1967), зб. нотаток і афоризмів "Буквар" (1984). Лауреат Міжнар. Ленінської премії "За зміцнення миру між народами" (1980). Укр. мовою окремі твори Б. переклали В. Коптілов, Я. Кравець, П. Соколовський, Я. Коваль.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Щасливці з острова Розпуки. "Всесвіт", 1981, № 1 — 2; [Вірші]. "Всесвіт", 1983, № 7; І вогонь пожирає вогонь. К., 1983; Нічого не трапляється. "Всесвіт", 1984, № 2; Рос. перекл. — Анатомия одного развода. М., 1979; Змея в кулаке. — Смерть лошадки. — Крик совы. М., 1982; Встань и иди. — Супружеская жизнь. М., 1983; Во что я верю. М., 1984; Счастливцы с острова Отчаяния. М., 1984.

В. Г. Матвіїшин.