БАРАНОВИЧ Лазар

БАРАНО́ВИЧ Лазар

• БАРАНОВИЧ Лазар

[світське ім'я — Лука; бл. 1615, за ін. даними 1620 — 1 (11).IX 1693, Чернігів]

- укр. політ., церк. і культур. діяч, письменник. Навчався у Київ. братській школі, для продовження освіти був посланий Петром Могилою в єзуїтські школи Вільна й Каліша. З 1642 року — викладач граматики, згодом — професор поетики, риторики, філософії Києво-Могилянської колегії. У 1650 — ректор колегії. Б. значно підніс авторитет навч. закладу, допомагав йому коштами. На посаді ректора Б. пробув лише рік, але почесний титул мав до 1658. З 1657 Б. — єпископ, потім — архієпископ чернігівський, водночас упродовж майже 20 років — місцеблюститель київ. митрополичої кафедри. Перебував у центрі політ. і літ. життя України 2-ї пол. 17 ст. Прихильник возз'єднання України з Росією. Політ. ідеалом Б. був союз Росії, Польщі і України. Полемізуючи з католицькими та уніатськими богословами, виступав за толерантне співіснування православ'я, католицизму й унії. У 1674 Б. заснував друкарню в Новгороді-Сіверському, 1679 переніс її до Чернігова, де за його життя видано понад 50 книг церковнослов'ян., польс. й лат. мовами. Б. об'єднував навколо себе діячів Києво-Чернігівського культурного осередку. Літ. спадщину Б. становлять різні за обсягом твори і проповіді, полемічнобогосл. трактати, вірші, листи тощо. Писав польс., староукр. та церковнослов'янською мовами. Його проповіді видано у збірниках "Меч духовный" (Київ, 1666), "Труби словес проповЂдних..." (Київ, 1674). У відповідь на антиправосл. книгу єзуїта П. Бойми "Стара міра нової віри" (1668) Б. написав польською мовою полемічний трактат "Нова міра старої віри" (1676, 2-е вид. 1679), де піддав критиці катол. догмати, виступав на захист православ'я. Подекуди проза тут доповнюється віршами. Б. застосовує у творах порівняння, римовані дотепи, прислів'я й приказки тощо. Більша частина творчої спадщини Б. — польськомовні вірші, зібрані у книжках "Аполлон Християнський" (1670), "Аполлонова лютня" (1671), "Книга смерті" (1676), "У вінок матері божої", "П'ять нот" (обидві — 1680) та ін. Його поезія пройнята барокковим консептизмом, насичена бібл. цитатами, порівняннями, символами й алегоріями, грою слів. Вірші часто мають римовані заголовки, відзначаються розмаїтою строфікою, іноді набуваючи фігурних форм. У них яскраво відбилась жанрова структура й поетична система укр. барокко. Їм властиве філос.-моралізаторське і громадян.-патріотичне спрямування.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 1. Українська дожовтнева поезія. К., 1984; Письма преосвященного Лазаря Барановича. С примечаниями. Чернигов, 1865.

■ Літ.: Сумцов Н. Ф. К истории южнорусской литературы семнадцатого столетия, в. 1. Лазарь Баранович, Х., 1885; Євдокименко В. Суспільно-політичні погляди і діяльність Лазаря Барановича. В кн.: З історії вітчизняної філософської та суспільно-політичної думки. К.,1959; Радишевський Р. П. Барокковий консептизм поезії Лазаря Барановича. В кн.: Українське літературне барокко. К., 1987.

Р. П. Радишевський.