БАШ Яків

• БАШ Яків

[справж. — Башмак Яків Васильович; 26.VII (8.VIII) 1908, с. Милове, тепер Бериславського р-ну Херсон. обл. — 14.III 1986, Київ]

- укр. рад. письменник. Член КПРС з 1938. У 1928 — 32 працював на будівництві Дніпрогесу. Закінчив 1937 Київ. ун-т. В роки Великої Вітчизн. війни — у Центр. та Укр. штабах партизан. руху. В 1944 — 46 був директором видва "Радянський письменник". У збірках оповідань і нарисів "Доба горить" (1931), "Дні наступу" (1933), у повісті "Сила" (1934), романі "На берегах Славути" (1941; розширений варіант роману — "Гарячі почуття", 1947) Б. розповів про життя і працю будівників Дніпрогесу. Подвигам рад. людей у роки Великої Вітчизн. війни присвячено повість "Професор Буйко" (1946), цикл оповідань "Біля вогнища" (1962), роман-дилогію "Надія" (ч. 1 — "Надія", 1960; ч. 2 — "На крутій дорозі", 1967). Автор героїчних драм "Професор Буйко" (1949), "Дніпрові зорі" (1953), комедії "У кожного своя ціль" (1958), які йшли на сценах багатьох театрів України. Окремі твори Б. перекладено рос., болг., словен. та ін. мовами. Лауреат Респ. комс. премії ім. М. Островського (1970).

♦ Тв.: Твори, т. 1 — 2. К., 1978; П'єси. К., 1958; Рос. перекл. — На крутой дороге. М., 1983.

■ Літ.: Дяченко О. Яків Баш. "Жовтень", 1960, № 3; Новиченко Л. О делах и людях наших дней. "Вопросы литературы", 1960, № 7; Острик М. Сторінки творчої біографії. В кн.: Баш Я. Твори, т. 1. К., 1968.

Г. Ф. Семенюк.