БОГЗА (Bogza) Джео

БО́ГЗА (Bogza) Джео

• БОГЗА (Bogza) Джео

(6.II 1908, Плоєшті)

- рум. письменник, академік Рум. академії з 1955, Герой Соц. Праці з 1971. В 1937 був кореспондентом в Іспанії, створив цикл репортажів "Трагедія народу басків" (1937). В роки 2-ї світової війни брав участь в антифашист. боротьбі. Рання поетична творчість позначена впливом сюрреалізму (зб. "Сексуальний щоденник", 1929, та ін.). Книги нарисів і репортажів Б. — "Кам'яний край" (1935), "В країні вогню, каміння і землі" (1939), "Книга Олта" (1945), "Люди й вугілля долини Жіу" (1947), "Радянські меридіани" (1953), "Роки опору" (1953), "Краєвиди і почуття" (1972) — на гострі соціальні теми. Автор поетич. збірок "Іоанна Марія" (1937), "Пісні обурення, любові і смерті" (1945), "Оріон" (1978), книг спогадів і медитативної прози "Доглядач маяка" (1974), "Щоб стати справжньою людиною" (1985) та ін. У статті "Український блокнот" (1952) розглянув творчість Т. Шевченка.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Годы сопротивления. Бухарест, 1957; Кровь и чернила. Бухарест, 1987.

С. В. Семчинський.