БОЙКО Грицько Пилипович

БО́ЙКО Грицько Пилипович

• БОЙКО Грицько Пилипович

(5.IX 1923, с. Оленівка, тепер смт Волноваського р-ну Донец. обл. — 25.IX 1978, Київ)

- укр. рад. поет. Член КПРС з 1950. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1949 Донец. пед. ін-т. Писав переважно для дітей. Автор збірок "Моя Донеччина" (1950), "Ми з Донбасу" (1952), "Смішинки" (1956), "Билиці дяді Гриця" (1958), "Про дідуся Тараса" (1964), "Веселинки, вірші, скоромовки" (1965), "Ми на Місяць летимо" (1971), "Рідна Вітчизна" (1972), "Надійна зміна" (1975), "Швидко казка мовиться" (1978) та ін. В останні роки життя написав цикл поем про долю дітей у капіталістич. світі (збірки "Два хлопчики Сміти", 1976; "Під чужим небом", 1977; "Славків гість" 1979). На слова Б. створено понад 400 пісень, здебільшого для дітей (композитори А. Філіпенко, Ю. Рожавська, В. Верменич, С. Сабадаш та ін.). Перекладав твори А. Варто, С. Маршака, С. Михалкова, К. Чуковського та ін. письменників. Твори Б. перекладено багатьма мовами народів СРСР, світу.

♦ Тв.: Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1983.

■ Літ: Пархоменко А. Преданность юным. "Детская литература", 1982, № 10; Коломієць Т. Слово дзвінке й дотепне. В кн.: Література. Діти. Час, в. 8. К., 1983.

В. Я. Неділько.