БОРОВИК Віталій Гаврилович

БОРОВИ́К Віталій Гаврилович

• БОРОВИК Віталій Гаврилович

(справж. прізв. — Боровиков)

[крипт. — В. Б., В. Б.-к; 18 (30).X 1864, м. Ніжин, тепер Черніг. обл. — після 1938]

- укр. рад. публіцист, поет, перекладач. Закінчив 1889 природниче відділення фіз.матем. ф-ту Київ. ун-ту. Належав до літ. гуртка "Плеяда". Був дрібним урядовцем у Полтав., Херсон., Таврійській та Волин. губерніях. У 1899 Б. ув'язнено як "політично неблагонадійного". Після Великої Жовтн. соціалістич. революції працював у сільськогосп. установах Одеси. Один з ініціаторів створення укр. держ. б-ки в Одесі (1919). Публіцистичні твори ["Вісті з Волині", 1889; "З України (Мужицький рай у Росії)", 1893] й переклади друкував гол. чин. у львів. журналах "Правда", "Дзвінок", "Літературно-науковий вістник"; вірші "Мати-вкраїнка" та "До сина" (другий помилково приписувався ін. автору) були вміщені в антології "Акорди" (1903). Переклав першу частину поеми Дж. Мільтона "Втрачений рай" (не опубл.), окремі оповідання В. Гаршина і Г. Мачтета. Займався фольклористикою, збирав матеріали для тлумачного словника укр. мови (картотека налічувала понад 300 тис. реєстрових статей). Підтримував дружні стосунки з М. Коцюбинським, Лесею Українкою, В. Стефаником, Г. Мачтетом. Автор спогадів про М. Коцюбинського (1928).

■ Літ.: Максимюк Т. Антологию составил Иван Франко. "Вечерняя Одесса", 1986, 15 ноября.

Г. Д. Зленко, Т. І. Максим'юк.