БОХЕНСЬКА Євгенія Іванівна

БОХЕ́НСЬКА Євгенія Іванівна

• БОХЕНСЬКА Євгенія Іванівна

(псевд. і крипт. — Евг. Бох., Е. Б., Евгенія, М-а, Марта та ін.; 3.I 1867, с. Красносільці, тепер Збаразького р-ну Терноп. обл. — 30.Х 1944, с. Голешів, тепер Жидачівського р-ну Львів. обл.)

- укр. письменниця. Навчалася в Терноп. учител. семінарії. Працювала вчителькою. На формування літ.-естетич. поглядів Б. великий вплив мали пісенний фольклор і творчість І. Франка, з яким вона активно спілкувалась з серед. 80-х pp. Друкуватися почала 1884. За фольклор. мотивами створені вірші "Літа мої молоденькі", "Пусти мене, мамцю" (обидва в журн. "Зоря", 1884), "Дівчина і рутка" (журн. "Дзвінок", 1893). У прозі Б. переважають реалістичні психол. етюди з життя селян ("Запомога", 1903), учнівської молоді (цикл "Зі споминів семінаристки", 1906), інтелігенції ("Тихі драми: І. Лист; II. По дорозі", 1900), дітей-сиріт ("Мариня", 1890) та ін. У новелі "Лист" автор радить знедоленим іти за гаслом робітників "Пролетарі усіх країн, єднайтеся!" ("Літературно-науковий вістник", 1900). Опублікувала "Спомини про Корнила Устияновича" ("Світ", 1918). Збирала й друкувала місцевий фольклор. Залишилися неопублікованими прозові сатиричні мініатюри, спрямовані проти австр. мілітаризму в роки 1-ї світової війни та проти клерикалізму ("Горі імієм сердца!", "З воєнних відгомонів. З поля битви", "Полонені", "Папа римський", усі — 1914). Рукописи зберігаються у Львів. наук. б-ці ім. В. Стефаника АН УРСР.

Г. В. Дем'ян.