БОЦІЄВ Борис Тимофійович

БОЦІ́ЄВ Борис Тимофійович

• БОЦІЄВ Борис Тимофійович

[справж. ім'я і по батькові — Барон Татарійович; 13 (26).IX 1901, с. Боцітикау, тепер с. Тіб Пн.-Осет. АРСР — 20.VII 1944, Орджонікідзе]

- осет. рад. письменник, один із зачинателів осет. рад. л-ри. Член КПРС з 1926. Закінчив 1930 Комуністич. ун-т трудящих Сходу (Москва). В романі "Розбиті ланцюги" (1935) відтворив життя горців часів імперіалістичної і громадян. воєн. У поетич. збірках "Хвилі боротьби" (1932), "Море" (1936), "Радість Жовтня" (1937), "Вірші і поеми" (1941) та ін. зіставляє сумне минуле осетин з їхнім сьогоденням, славить Жовтневу революцію. Деякі вірші Б. стали піснями. Співавтор п'єс "До життя", "Алдар і Зондабі" (обидві — 1938). Опублікував статті "Великий Кобзар" та "Іван Франко".

♦ Тв.: Рос. перекл. — ІВірші]. В кн.: Антология осетинской поэзии. Орджоникидзе, 1984.

І. А. Луценко.