БРЮСОВ Валерій Якович

БРЮ́СОВ Валерій Якович

• БРЮСОВ Валерій Якович

[1 (13).XII 1873, Москва — 9.Х 1924, там же]

- рос. рад. письменник. Член КПРС з 1920. Закінчив 1899 Моск. ун-т. Творчу діяльність почав під впливом західноєвроп. поетів-символістів (переклади й вірші вміщено у 3 збірках "Російські символісти", 1894 — 95) та збірках Б. "Chefs d'oeuvre" ("Шедеври", 1895), "Me eum esse" ("Це — я", 1897). У ранніх творах переважають мотиви самотністі, відчуженості. На поч. 900-х pp. став визнаним лідером символізму в Росії. Редагував журн. "Весы". Збірки "Tertia Vigilia" ("Третя сторожа", 1900), "Urbi et Orbi" ("Місту і світу", 1903) відкрили новий етап у творчості Б. Поет звертався до історії світової культури, міфол. сюжетів і образів. Розробляв урбаністичну тему: вірші "Муляр", "Робота", "Місту (дифірамб)", поема "Замкнені" (1900 — 01, незакінч.), драма "Земля" (1904) та ін. Вершина дореволюц. лірики Б. — зб. "Στέφανος" ("Вінок", 1905). Рос.-япон. війна і революція 1905 загострили інтерес поета до сусп.-політ. подій у країні. Він співчував визвольному рухові в Росії, утверджував ідеали свободи, братерства, рівності ("До близьких", "До щасливих"), ідею громадян. призначення мист-ва ("Кинджал", 1903), проте вбачав у революції лише силу, що руйнує старий світ, — звідси мотиви жертовності, анархічної революційності ("Прийдешні гунни"). Неокласичні тенденції Б. виявилися у збірках періоду реакції: "Всі наспіви" (1909), "Дзеркало тіней" (1912), "Сім кольорів райдуги" (1916). Поет прагнув до філос. осмислення історії, людських доль. Виступав і як прозаїк (романи з життя Німеччини 16 ст. — "Вогненний ангел", 1907; з часів Старод. Риму — "Олтар перемоги", 1911 — 12), критик і теоретик л-ри (кн. "Далекі і близькі", 1912). В роки 1-ї світової війни співробітничав з М. Горьким у вид-ві "Парус" і журн. "Летопись", брав участь у підготовці збірників з л-р народів Росії. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції активно включився в будівництво нової культури. В його збірках "Останні мрії" (1920), "В такі дні" (1921), "Мить" (1922), "Далі" (1922), "Меа!" ("Поспішай!", 1924) переважає політ. лірика. Б. славив будівництво нового світу, В. І. Леніна, героїв революції, інтернац. єдність трудящих ("Третя осінь", "До російської революції", "Ленін", "Жовтень 1917 року"), засуджував діячів культури, що стояли осторонь революції (інвектива "Товаришам інтелігентам"). Новаторським було звернення Б. до наук. поезії ("Світ N вимірів", "Принцип відносності", "Світ електрона").

Б. виявляв інтерес до української літератури, готував збірник укр. перекладів для вид-ва "Парус". Переклав ряд творів Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Маковея, В. Самійленка. Укр. мовою окремі твори Б. переклали М. Зеров, М. Рильський, Д. Павличко, Б. Олійник, І. Драч, Р. Лубківський, В. Коротич та ін. Творчість Б. досліджували О. Білецький, Ю. Івакін, Г. Кочур, А. Кулінич, Б. Сивоволов та ін.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 7. М., 1973 — 75; Укр. перекл. — Елулій, син Елулія. К., 1918; Вибрані поезії. К., 1973.

■ Літ.: Білецький О. І. Первый исторический роман В. Я. Брюсова. В кн.: Білецький О. І. Зібрання праць, т. 4. К., 1966; Максимов Д. Е. Брюсов. Поэзия и позиция. Л., 1969; Литературное каследство, т. 85. Валерий Брюсов. М., 1976; Кулінич А. В. Поет і громадянин. В кн.: Брюсов В. Вибрані поезії. К., 1973; Сивоволов Б. М. Валерий Брюсов и передовая русская литература его времени. Х., 1985; Сивоволов Б. М. Редактор, перекладач, популяризатор (Брюсов і українська поезія). "Радянське літературознавство", 1973, № 12; КултаєваЛ., Сивоволов Б. Українські переклади віршів В. Брюсова. "Прапор", 1975, № 10; Даниелян Э. С. Библиография В. Я. Брюсова. Ереван, 1976.

С. П. Щолокова.