БУДЗИНОВСЬКИЙ Вячеслав

БУДЗИНО́ВСЬКИЙ Вячеслав

• БУДЗИНОВСЬКИЙ Вячеслав

(30.I 1868, с. Баворів, тепер Терноп. р-ну Терноп. обл. — 14.II 1935, Львів]

- укр. письменник, історик і публіцист. Вчився у Львів. і Віден. ун-тах. Друкувався з 1888 у журн. "Товариш-". У 1907 був обраний до австр. парламенту, належав до опозиційного крила, викривав реакційну політику австр. монархії щодо укр. народу. В істор.-екон. працях "Панщина, її початок і скасування", "Страйк" (обидві — 1902), "Наші гетьмани" (1907), "Історія України" (1924) та ін. розглядав істор. процес з позицій бурж. об'єктивізму. Був редактором прогресивних видань — журналів "Радикал" (1895), "Громадський голос" (1896 — 97), газ. "Праця" (Чернівці, 1897), де вперше надрукував новели В. Стефаника. У 1897 разом з Д. Лукіяновичем видавав "Універсальну бібліотеку", літ.-осв. журн. "Світ" (вересень 1906 — 07). Писав оповідання на соціально-побут. теми (збірки "Оповідання", 1897; "Як чоловік зійшов на пана", 1897), істор., пригодницькі повісті ("Пригоди запорозьких скитальців", 1927; "Осаул Підкови", 1920; "Гримить", 1934; "Козак Шуба", 1937) та ін. Видав збірку істор. пісень і дум із своїми коментарями "Козацькі часи в народній пісні" (1906), на яку відгукнувся критичною рецензією І. Франко. Автор статей і спогадів про Л. Мартовича, В. Стефаника.

■ Літ.: Франко І. Козацькі часи в народній пісні, з замітками В. Будзиновського. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 37. К., 1982.

Ф. П. Погребенник.