БУЗУК Петро Опанасович

БУЗУ́К Петро Опанасович

• БУЗУК Петро Опанасович

[2 (14).VII 1891, с. Тернівка, тепер Слободзейського р-ну Молд. РСР — 7.Х 1943]

- білорус. та укр. рад. мовознавець, доктор філол. наук з 1924, професор з 1925. Закінчив 1916 Новорос. ун-т (Одеса). У 1931 — 33 був директором Ін-ту мовознавства АН БРСР. Автор праць з заг. мовознавства та історії праслов'ян. мови, діалектології, лінгв. географії, білорус. та укр. літ. мов ("Нарис історії доісторичної епохи слов'янської фонетики", 1927, та ін.). Б. належить ряд праць з історії й діалектології укр. мови, її взаємозв'язків з білорус., молд. та ін. мовами ("Взаємовідносини між українською та білоруською мовами", 1926; "Українські етимології", 1926 — 29; "Кілька уваг до питання про молдавсько-українські зносини", 1926; "Нарис історії української мови", 1927; "Про мову найдавнішої української євангелії", 1927; "Нарис лінгвістичної географії Білорусії", 1928; "Діалектологічний нарис Полтавщини", 1929, тощо). Досліджував мову і стиль білорус. та укр. письменників ("Мова і правопис в творах Г. С. Сковороди", 1923; "Пам'яті Франка", "Основні особливості мови Ц. Гартного", "Мова і правопис творів Якуба Коласа", всі — 1926, та ін.). У ст. "Про білорусько-українське літературне побратимство" (1928) писав, зокрема, про вплив творчості Т. Шевченка на білорус. л-ру. Під псевдонімом П. Росич публікував вірші й оповідання.

■ Літ.: Булахов М. Г. Бузук Петр Афанасьевич. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды, т. 2. Минск, 1977.

А. П. Могила.