БУРЛАЦЬКІ ПІСНІ

БУРЛА́ЦЬКІ ПІСНІ

• БУРЛАЦЬКІ ПІСНІ

- цикл укр. нар. пісень про бурлак (бездомних, самотніх людей, здебільшого із селян-кріпаків), які в 16 — 19 ст. наймалися вантажниками, чорноробами у риболовецьких артілях на Дніпрі, Дунаї, Дністрі, Чорному морі, а також на чумацьких промислах у багатіїв. Найтиповішими зразками Б. п. є "Горе мені на чужині", "Та забіліли сніги". "Та летить орел понад морем", "Ох, ти, чумаче, ти, бурлаче", "Сидить бурлак у неволі" та ін. Б. п. становлять єдність з наймитськими піснями та заробітчанськими піснями. Тужливі образи, поетичні тропи цих пісень використали І. Котляревський у "Наталці Полтавці", Т. Шевченко в поезіях "Тяжко, важко в світі жити", "Вітер з гаєм розмовляє", повісті "Близнецы", І. Нечуй-Левицький у повісті "Бурлачка" та ін.

♦ Вид.: Наймитські та заробітчанські пісні. К., 1975.

С. Я. Грица.