БУЧАЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ

БУ́ЧАЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ

• БУЧАЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ

, Городиське євангеліє — пам'ятка старослов'ян. мови давньоруської редакції. Написане в 13 ст. кириличним уставом на пергаменті. Налічує 160 аркушів (початкові аркуші не збереглися). В 15 ст. подароване Городиському монастиреві на Волині, а потім до 20 ст. зберігалося в Бучацькому монастирі на Тернопільщині (звідси й назви). В Б. є. відбилося чимало східнослов'ян. мовних особливостей, зокрема повноголосся, ж, ч замість старослов'янських жд, шт, а також специфічна південнорус. риса — т. з. новий Ђ на місці є в новозакритих складах, що згодом стала характеризувати укр. мову. Б. є. оздоблене кольоровими плетінчастими й рослинно-геом. ініціалами. Є цінною пам'яткою книжкового мистецтва Київ. Русі. Б. є. досліджували І. Свенціцький ("Бучацьке євангеліє, палеографічний опис", 1911), О. Колесса ("Південноволинське Городище і городиські рукописні пам'ятники XII — XVI вв.", 1923) та ін. Зберігається у Львів. музеї укр. мистецтва.

В. В. Німчук.