1. Українська літературна енциклопедія

БУЯННЯ

БУЯ́ННЯ

• "БУЯННЯ"

- літ. журнал, виданий 1921 в Кам'янці-Подільському. Вийшов один номер. У ньому було надруковано твори І. Кулика (під псевд. Р. Ролінато та Р. Роленко) — вірші, оповідання "Васька Квасник" (згодом в ін. редакції увійшло до циклу "Записки консула"), ст. "Українська радянська поезія", вірші І. Дніпровського, його поему "Жовтень" і статті. З фольклористич. публікаціями виступив М. Грінченко та ін. Перші вірші опублікували М. Хмара (М. Драй-Хмара) та ін. Журнал умістив рецензії на 1-й номер "Шляхів мистецтва", збірник "Жовтень". Теми матеріалів місячника — боротьба за перемогу Жовтня, становлення Рад. влади на Поділлі, згуртування молодих творчих сил.

■ Літ.: Півторадні В. І. Журнал "Буяння". "Радянське літературознавство", 1964, № 6.

С. А. Крижанівський.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буяння — буя́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. буяння — -я, с. Дія за знач. буяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буяння — БУЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буя́ти. А тепер – в буянні стихії, серед .. язиків вогню, ввижалось йому нове дивне видіння (О. Ільченко); То був квітень, то було цвітіння. Парування та буяння сил (М. Рильський); Поле, поле, тепле і широке. Словник української мови у 20 томах
  4. буяння — ШАЛ (надзвичайна сила вияву чого-небудь), ШАЛЕ́НСТВО, БУЯ́ННЯ, БУ́ЙСТВО рідше. Розгубивши свій шал, знемігся вітер, і поволі вгамовувався Дніпро (І. Цюпа); Се була оргія квітів і трав, п'яний сон сонця, якесь шаленство кольорів, пахощів, форм... (М. Словник синонімів української мови
  5. буяння — Буя́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. буяння — БУЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буя́ти. А кінь під ним — що вітрове буяння: Він за верстою рвав нову версту (Руд., Поезії, 1949, 208); А тепер — в буянні стихії, серед.. язиків вогню, ввижалось йому нове дивне видіння (Ільч. Словник української мови в 11 томах
  7. буяння — Буяння, -ня с. 1) Быстрый, пышный ростъ. 2) Бушеваніе, буйство. Єв. Л. VIII. 24. Чуб. І. 31. Розбишацьке буяння. К. Кр. 36. І гласу Божого не чули за буянням К. Псал. 145. 3) Свободное, ничѣмъ нестѣсняемое движеніе, пареніе. Буяння гордого ума. К. ПС. 46. Словник української мови Грінченка