Баскська література

Ба́скська література

• Баскська література

- л-ра народу басків, що живе в Іспанії (провінції Алава, Біскайя, Гіпускоа, Наварра) і Франції (деп. Нижні Піренеї). Найдавніші тексти баскською мовою — це монолог Панурга в "Пантагрюелі" Ф. Рабле (вид. 1543) і збірник реліг. та любовних віршів священика Бернардо Дечепаре "Початки баскської мови" (1545). Протягом 16 — 19 ст. Б. л. творили в основному просвітителі, серед яких переважало католицьке духівництво. В цей час опубліковані реліг.-моралізаторські книги й фольклорні записи: кн. "Наслідки" П. де Ашулара (1643), зб. "Різдвяні вірші" Х. Етчеберрі (1630 — 31), зб. баскських прислів'їв (1657) світського автора А. Ойєнарта та ін. На 18 ст. припадає літ. діяльність священика М. де Ларраменді, який видав зб. "Пісенна творчість Гіпускоа", і графа Пеньяфлоріде, засновника Баскського т-ва друзів батьківщини та автора коміч. опери "Осміяний п'яниця" (1764) з вокальними номерами баскською мовою. Просвітительські ідеї характерні для філософа П. П. де Астарлоа і прозаїка Х. А. Могель-і-Уркісу, який написав перший баскський роман "Перу Абарка" (вид. 1881, присвячений життю селянства), поетів Х. І. Істуети, П. Топета, байкарів А. П. Істурріагі і С. Моно. В серед. 19 ст. почав розвиватися романтизм, у л-рі посилилися патріотичні мотиви. Вірш Х. М. Іпаррагірре "Дуб Герніки" (1851) став гімном басків. У поемі Ж. М. Іррібаррена "Баск" (1853) складається хвала баскському народові. З лірич. й сатир. віршами виступав 1. Біскаррондо (псевд. — Вілінч). Романтична проза представлена романами "Око провісника" А. Чао (1866) і "Володар Басо з Етумети" Х. В. Аракістайна (1882). З 80-х pp. почали виходити баскською мовою книжки, журнали й газети в Іспанії, Франції, а також у Пд. Америці, де оселялися емігранти-баски. Реалістичні тенденції, що проявилися у віршах С. де Арана Гойрі, розвиваються у творчості його наступників, поетів 20 ст. Х. М. Агірре, Е. де Уркіаги і прозаїка Д. Агірре, якому належать романи "Морські води" (1906) і "Папороть" (1912). Революц. зрушення в Іспанії 20 ст., перемога Народного Фронту (1936), після якої Країна Басків здобула автономію, стали поштовхом для розвитку л-ри в усіх її жанрах, але культур. життя басків було придушено франкістським режимом. Серед нечисленних творів цього часу — поема Н. де Ормаечеа "Баски" (1950). Тільки з відновленням 1977 автономії почався новий етап у розвитку Б. л. Твори Г. Аресті Сегуроли — поема "Вниз по схилу" (1960), поетич. зб. "Камінь і народ" (1964), цикли віршів "Баскський камінь", "Цей кам'яний народ" (обидва опубл. 1976 в періодиці) — наповнені соціальним змістом і нар. мотивами, збагатили Б. л. новими темами та ідеями; вони позначені пошуками в галузі форми, характерними для сучас. європ. поезії. Ці ж тенденції продовжуються в творчості поета і прозаїка Х. Кінтани, який переклав також рідною мовою окремі праці К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна, перевидав ряд баскських класиків. Фундатор і перший президент Академії баскської мови P. M. де Аскуе був укладачем двотомного басксько-французько-іспанського словника (1905 — 06). З рад. учених істотний внесок у вивчення баск. культури зробив В. Ф. Шишмарьов (праці "Культура Іспанії", 1940, і "Нариси з історії мов Іспанії", 1941). Укр. етнограф і археолог Ф. К. Вовк у журн. "Літературно-науковий вістник" надрукував спогади про перебування в Країні Басків, про які згадував І. Франко (Зібрання творів, т. 41. Х., 1984, с. 328).

М. І. Лшпвинець.