Башкирська література

Башки́рська література

• Башкирська література

- л-ра башк. народу. Її джерелами є нац. фольклор і тюрк. писемні пам'ятки Приуралля й Поволжя (героїчний епос, істор. і побутові пісні, казки, легенди), які створювалися в 11 — 19 ст. мовою "тюрки". Башк. автори писали до кінця 19 ст. цією мовою, пізніше — татарською. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції л-ра почала розвиватися башк. мовою. В серед. 18 ст. волелюбні вірші й пісні складав Салават Юлаєв. Для 1-ї пол. 19 ст. характерна поезія реліг. змісту. Поети цього часу — Т. Ялсигул, Ш. Закі, Г. Чокрий та ін. У 2-й пол. 19 ст. у творах письменників переважали просвітительські ідеї (М. Акмулла, М. Бікчурін, М. Умітбаєв). На поч. 20 ст. розвивалась реалістична революц.-демокр. л-ра, яскравим представником якої став класик башк. і татар. л-р М. Гафурі. З віршами про долю народу прийшли в л-ру С. Якшігулов, Ш. Бабич, С. Кудаш. Формувалася реалістична проза. У повістях "Бідняки" (1907), "Солдатка Хаміда" (1915) М. Гафурі, "Нещасні" М.-Х. Сагді (1911), "Принижені жінки" А. Тагірова (1912) показано безправ'я людей праці. Зароджувалася драматургія (п'єси А. Тагірова, Г. Ніязбаєва, Г. Гумерського, Ф. Туйкіна). В перші роки після перемоги Великого Жовтня осн. темами Б. л. були переможне становлення Рад. влади, героїчні події громадян. війни — вірші М. Гафурі, Д. Юлтия, С. Кудаша, Г. Гумера, Т. Янабі, повісті "Кооператори" Г. Хайрі (1926), "Зільський" Г. Давлетшина (1927), роман "Поворот" Г. Хайрі (1928), драми "Карагул" Д. Юлтия (1920), "Черевички" Х. Ібрагімова (1921), "Алатау" А. Тагірова (1923) та ін. В 30-і pp. Б. л. відображала соціалістичні перетворення в республіці. Темі колективізації присвячені повісті "Айбіке" Х. Давлетшиної (1931), "Переможний вир" І. Насирі (1937), роман у віршах "Кушкаен" С. Кудаша (1936), поеми і вірші Р. Нігматі, Г. Саляма, Г. Амірі, драми "Сакмар" (1934), "Дружба і любов" (1939) С. Міфтахова. Розвиток промисловості і становлення робітн. класу в Башкири відображено у повістях "Кров машин" А. Тагірова (1932), "Ішимбай" А. Карная (1835), віршах Г. Саляма, Б. Валіда, М. Тажі, С. Кулібая та ін. Поглиблюється тема Великого Жовтня, громадян. війни — в романах "Солдати" (1931), "Червоногвардійці" (1934), "Червоноармійці" (1936) А. Тагірова, "Кров" Д. Юлтия (1934 — 37), "Кудей" І. Насирі (1934), повісті "Ми повернемося" М. Карная (1939). В роки Великої Вітчизн. війни герої фронту і тилу змальовувалися в оповіданнях і нарисах С. Агіша, Б. Діма, драмах Б. Бікбая, Р. Нігматі. В післявоєнні роки розширилася тематика башк. л-ри. Ратні подвиги рад. людей на фронтах Вітчизн. війни відображено в поемах "Світла зірка" Х. Каріма (1949), "Балада про пісню" (1962), "Одинадцять пісень про друга" Н. Наджмі (1970), "Сорок шостий солдат" Л.-Х. Гіляжева (1962), романах "Дорога Москви" Д. Ісламова (1968), "Йду Чумацьким Шляхом" І. Абдулліна (1983), "День народження" Я. Хамматова (1975), повістях "Орел помирає на льоту" А. Бікчентаєва (1950), "Перелітні птахи" (1974), "Міст" (1980) А. Хакімова. Життя сучас. села показано в романах "Травневий дощ" А. Валєєва (1958), "Солдати без погонів" Л.-Х. Гіляжева (1962), "Люди далеких доріг" Н. Мусіна (1970), "Сабантуй" Т. Сагітова (1980). Романи на робітничу тематику": "На схилах Нариштау" К. Мергена (1949), "Лебеді залишаються на Уралі" (1956), "Я не обіцяю тобі раю" (1963) А. Бікчентаєва. Значним явищем стала лірико-філос. повість М. Каріма "Довге-довге дитинство" (1976). Істор.-революц. темі присвячені романи "Іргіз" Х. Давлетшиної (1954), "Принижені", "Біля Великого Іка", "Ємеш" З. Біїшевої (1959 — 70), "Житній колос", "Пам'ятники для живих" Ф. Ісангулова (1970 — 75), "Бахтізін" В. Ісхакова (1974). З'явилися істор. романи: "Крила беркута" К. Мергена (1983) — про добровільне входження Башкири до Росії, "Кіндзя" Г. Ібрагімова (1985) — про селянську війну 1773 — 75 у Башкири, "Північні амури" Я. Хамматова (1984) — про участь башкир у Вітчизн. війні 1812. Романи "Фундамент" С. Агіша (1950), "Перші кроки" А. Валєєва (1952), "Другий грім" І. Гіззатуліна (1977) розповідають про соціалістичні перетворення на селі в 20 — 30-і pp. Серед поетич. творів виділяються вірші і поеми М. Каріма, Н. Наджмі, Г. Рамазанова, М. Галі, Ш. Біккулова, Р. Гаріпова, Р. Сафіна. Значним внеском у башк. поетичну ленініану є поеми "Більшовик" (1948), "Із іскри полум'я" (1957) Р. Нігматі, "Співучі скелі" Р. Бікбаєва (1980). Активізувалися гумор і сатира — вірші Т. Арслана, А. Атнабаєва, М. Карімова. Моральні проблеми сучасності порушуються у п'єсах "З серцем не жартують" І. Абдулліна (1962), "Країна Айгуль" М. Каріма (1968), "Тальян-гармошка" Г. Ахметшина (1951), "Сиве волосся моєї матері" А. Мірзагітова (1960), "Зайтунгуль" Н. Асанбаєва (1977), "Тринадцятий голова" А. Абдулліна (1979). У багатьох театрах країни з успіхом пройшли вистави за трагедіями М. Каріма "В ніч місячного затемнення" та "Не кидай вогню, Прометею". Для дітей пишуть А. Бікчентаев, М. Карім, Р. Габдрахманов, К. Кін'ябулатова, Ф. Рахімгулова, Д. Буляков, Г. Юнусова. Розвиваються літературознавство і літ. критика. Праці про поезію належать Г. Рамазанову, Г. Хусаїнову, К. Ахмедьянову, про прозу — А. Вахітову, Р. Баїмову, про драматургію — М. Гайнулліну, про взаємозв'язки л-р — С. Сафуанову. СП Башкирії — з 1934. Виходить літературний журнал "Агідель" ("Річка Біла").

Багато башк. письменників звертається до укр. тематики (романи "Солдати" А. Тагірова і "Кров" Д. Юлтия, поезії С. Кудаша, Г. Саляма, А. Валєєва). В роки Великої Вітчизн. війни до Уфи було евакуйовано установи АН УРСР, Київ. театр опери і балету ім. Т. Г. Шевченка, СП України та ін. Тут були написані "Похорон друга" П. Тичини, "Слово про рідну матір" М. Рильського, "Ярослав Мудрий" І. Кочерги, видано "Кобзар" Т. Шевченка; опубл. працю П. Тичини "Патріотизм у творчості Мажита Гафурі" та ін. В Б. л. з'явилися твори, які закликали до боротьби за визволення України від фашист. загарбників ("Убий, сину мій, фашиста" Р. Нігматі, "Україна" і "За Україну" М. Каріма, "Помста", "Думи про Україну" С. Кудаша, "На березі Дніпра" Х. Каріма, "Пісня про Україну" Г. Рамазанова, "Максиму Рильському" Б. Бікбая та ін.). Україні присвятив свої твори М. Сюндюкле ("Макар Мазай", цикл "Думи про Донбас"). Башк. мовою перекладено твори Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, О. Корнійчука, П. Панча, О. Гончара, М. Стельмаха; укр. мовою — М. Гафурі, С. Кудаша, М. Каріма, А. Бікчентаева, А. Хакімова та ін. (в перекладах П. Тичини, М. Стельмаха, Д. Павличка, А. Кацнельсона, Б. Степанюка, М. Сингаївського, П. Сингаївського, С. Литвина та ін.).

■ Літ.: Харисов А. И. Литературное наследие башкирского народа (XVIII — XIX в.). Уфа, 1973; История башкирской советской литературы. М., 1977; Вахитов А. Х. Башкирский советский роман. М., 1978; Хусаинов Г. Б. Башкирская советская поэзия. М., 1983; Сафуанов С. Г. Межнациональные связи башкирской литературы. М., 1979; Рамазанов Г. З. Многоцветье. М., 1980.

С. Г. Сафуанов.