Бразільська література

Бразі́льська література

• Бразільська література

- л-ра бразільського народу; розвивається португ. мовою. У браз. культурі переплелися фольклор. традиції трьох етнічних груп: португ., індіанської і негритянської. Перші літ. пам'ятки належать до колоніального періоду (16 — 17 ст.). Це переважно листи ченців-єзуїтів, істор. хроніки тощо. У 16 ст. мовами португ. і тупі виникає театр (твори М. да Нобреги, ауто Ж. ді Аншієти). З 17 ст. Б. л. розвивається в руслі португ. барокко (поема "Прозопопейя", 1601, Б. Тейшейри Пінту; проза А. Вієйри). Помітним явищем стали сатир. вірші Г. ді Матуса Герри, в яких відбилися гострі суперечності колоніального суспільства. На поч. 18 ст. в поезії виступає М. Ботелью ді Олівейра (зб. "Музика Парнасу", 1705), в прозі — С. да Роша Піта ("Історія Португальської Америки", 1730). З 2-ї пол. 18 ст. розвиток поезії визначають класицизм, Просвітительство, аркадійська естетика (на зразок італ. Аркади). Виникає "мінаська школа" поетів-класицистів, зв'язаних з визвольно-респ. рухом, т. з. інконфіденсією (за участь в антипортуг. змові 1784 вони були жорстоко репресовані). Своїм завданням "мінаська школа" вважала створення л-ри, яка б виражала потреби країни. В дусі просвітит. реалізму написана поема "Віла-Ріка" К. М. да Кости (1773), вірші і сатирична поема "Чілійські листи" Т. А. Гонзаги (1783 — 86). Поетичним маніфестом рококо є поема "Глаура" М. І. да Сілви Алваренги (1799). Д. Калдас Барбоза у творах (зб. "Віола Лерено", 1798) наслідував зразки нар. поезії. Творчістю цих поетів завершується колоніальний період Б. л. В становленні нац. л-ри значну роль відіграли епічні поеми Ж. Б. да Гами "Уругвай" (1769, у якій вперше з'явився новий герой — індіанець) та Ж ді Санта-Ріти Дурана "Карамуру" (1781). Піднесенню браз. л-ри сприяло здобуття країною 1822 нац. незалежності. В 30 — 70-х pp. 19 ст. в л-рі панує романтизм (поезія Д. Ж Гонсалвіса ді Магальяїнса). Значного поширення набуває індіанізм (поезія А. Гонсалвіса Діаса, Ж. М. ді Аленкара), на зміну якому згодом прийшов т. з. сертанізм — поетизація патріархального селян. життя в браз. степах-сертанах (романи "Іносенсія" А. ді Ескраньйола Тауная, 1872; "Шукач діамантів" Б. Гімарайнса, 1872, та ін.). Гострі суперечності, які виникли в серед. 19 ст. у браз. бурж. суспільстві, знайшли відображення у поезії М. А. Алваріса ді Азеведу, К. Ж. ді Абреу, Л. Н. Фагундіса Варели. Їхні твори пройняті мотивами песимізму й безнадії. Боротьба передових сил суспільства за скасування рабства сповнює вірші А. ді Кастру Алвіса високим громадян. пафосом, яскраво вираженими революц.-демократичними ідеалами. Вони стали найвищим досягненням браз. революц. романтизму. Побутописне крило романтизму представлено романами Ж. М. ді Маседу ("Смаглявка", 1844), комедіями Л. К. Мартінса Пени ("Заручини", 1853, та ін.), романами М. А. ді Алмейди ("Спогади сержанта поліції", 1854 — 55), пов'язаними з традиціями європ. крутійського роману. Поезія кін. 19 ст. зазнала помітного впливу франц. л-ри. Парнаська школа (О. Білак, А. ді Олівейра, Р. Коррея) змінилась символістською (Ж. ді Крус-і-Соза, А. ді Гімарайнс, А. дус Анжус). Символізм відбився в романах Ж. П. ді Граси Араньї. Творчість Е. Золя сприяла розвиткові натуралізму: романи Е. Інглеса ді Сози ("Полковник Санграду", 1877; "Місіонер", 1888), Ж. С. Рібейру ("Тіло", 1888). Кращі соціальні романи Алуїзіу Азеведу ("Нетрі", 1890) поклали початок реалістич. методу в Б. л. Драматургія представлена комедіями на тогочасні теми Ж. Франси Жуніора та п'єсами А. ді Азеведу. Зачинателем крит. реалізму був Ж. М. Машаду ді Асіс, який вніс у Б. л. психологізм (романи "Посмертні нотатки Браса Кубаса", 1881; "Кінкас Борба", 1891; "Дон Касмурру", 1899). На межі 19 і 20 ст. з'являються твори "регіоналістів". Значна подія в л-рі — роман Е. да Куньї "Сертани" (1902), після виходу якого осн. темою Б. л. стає драматична боротьба селян із стихією природи (романи "Зелене пекло" А. Ранжела, 1908; "Живі руїни" А. Майї, 1910, та ін.). Проти прикрашання у зображенні селян, життя спрямовані оповідання Ж. Б. Монтейру Лобату. Поєднання соціальної критики, сатири і гротеску з глибоким психологізмом характеризує романи А. Е. ді Ліми Баррету ("Клара дус Анжус", 1923 — 24) про простий люд, трударів міста. На поч. 20-х pp. 20 ст. виступили поети-авангардисти М. Р. ді Андраді, Ж. О. ді Андраді, в пошуках нац. стилю зверталися до фольклору поети М. Бандейра, Р. Бопп та ін. З 30-х pp. 20 ст. в умовах піднесення демокр. руху формувалася прогрес. л-ра. Центр. місце у творах прогрес. письменників посідають соціальні проблеми, зокрема життя трудящих Пн. Сходу — найвідсталішого району країни. Вершиною браз. реалізму стає т. з. північно-східний роман ("Багасейра" Ж. Амеріку ді Алмейди, 1928; "П'ятнадцятий" Р. ді Кейрос, 1930; "Біженці" А. Фонтіса, 1933; "Мертвий вогонь" Ж. Лінса ду Регу, 1943; дилогія "Безкраї землі" та "Сан-Жоржі дус Ільєус" Ж. Амаду, 1943 — 44). Творчість письменника-комуніста Ж. Амаду відіграла значну роль у становленні соціалістич. реалізму в латиноамер. л-рі. Важливі соціальні проблеми порушували в своїх романах Е. Верісіму (істор. дилогія "Час і вітер", 1949 — 62), С. Мартінс ("Нова дорога", 1954), А. Каладу ("Вознесіння Салвіану", 1954; "Кваруп", 1967), Ж. Гімарайнс Роза ("Великий сертан: дороги", 1956), Д. Журандір ("Вовча земля", 1976). Помітне місце в л-рі 70-х pp. займають романи "П'ятикрилий птах" Д. Тревезіна (1974) — про трагедію самотності людини в сучас. браз. суспільстві, "Венсенавалу та інші" Ж. Убалду Рібейру (1974), в якому критично змальовуються правлячі кола країни, "Віз успіху" О. ді Камаргу (1974), присвячений проблемам негр. населення. Роман "Плід вашого лона" Е. Саліса (1976) — сатира на технократію. Роман "Паперова голова" П. Франсіса (1977) спрямований проти іноз. втручання в життя країни. Критичне ставлення до бурж. дійсності, заперечення святенництва, утвердження вищих гуманістич. цінностей, права жінки на самоствердження характерні для романів Ж. Амаду "Крамниця див" (1969), "Тереза Батіста прагне жити спокійно" (1972), "Тьєта з Агресті" (1977) та ін. Побут і психологія "маленької людини" — у центрі оповідань А. Машаду, М. ді Алкантара Машаду, М. Кампуша, М. Ребелу, К. М. де Жезуса, Г. Рамуса та ін. Серед визначних сучас. поетів — К. Д. ді Андраді, Ж. К. ді Мелу Нету. У творах драматургів Г. Фігейреду, Н. Родрігіса, Ж. Камаргу та ін. порушуються філос. проблеми сучасності, широко використовуються алегорія і гротеск.

У зв'язку з трудовою еміграцією до Бразілії бідного укр. селянства в кін. 19 ст. браз. тема входить в укр. л-ру. У 1905 І. Франко створив цикл віршів "До Бразілії", присвячений селянам-емігрантам. Тема поневіряння укр. переселенців у Бразілії порушена в повістях Т. Бордуляка "Іван Бразілієць" (1899) та А. Чайковського "Бразільський гаразд" (1899). У 1902 виникла перша укр. громад. орг-ція — т-во "Просвіта" в м. Курітібі, яке 1907 почало випускати газ. "Зоря". У 1912 — 13 видавалась укр. мовою газ. "Праця". У 1936 видавництво "Парана" у Курітібі видало португ. мовою книжку С. Каленця "Тарас Шевченко, його життя і твори", в якій вміщено передмову і 19 віршів укр. поета. У 1959 в Ріо-де-Жанейро вийшли "Антологія української літератури", а також антологія "Українські оповідання", представлена творами М. Черемшини, В. Стефаника, М. Коцюбинського, Ю. Яновського та ін. (обидві — з передмовою А. М. Муріци). До 150-річчя з дня народження Т. Шевченка у браз. тижневику "Novos rumos" ("Нові шляхи", 13 — 19.III 1964) опубліковано ст. "Тарас Шевченко". Багато творів укр. письменників переклала португ. мовою письменниця і перекладачка В. Вовк. У 1966 вийшов збірник "Соняшник", куди увійшли її переклади творів Д. Павличка, Б. Олійника, І. Драча, Л. Костенко, В.Симоненка, В. Коротича, М. Вінграновського, С. Йовенко, Р. Братуня, В. Підпалого, Р. Лубківського, В. Коржа, Є. Гуцала, В. Коломійця та ін. Їй належать також переклади укр. мовою творів браз. письменників. На Україні опубл. твори Ж. Гімарайнса Рози, Г. Фігейреду, М. Кампуша, К. М. де Жезуса, Ж. Клімаку Безерра та ін. — у збірках "Країна Рад — надія наша" (К., 1978), "Латиноамериканська повість" (К., 1978), "Слово, народжене в борні. Поезія та проза молодих латиноамериканських письменників" (К., 1984), в періодичній пресі. Окремими книгами виходили твори Ж Амаду, Г. Рамуса та ін. П'єси браз. драматургів Г. Фігейреду ("Лисиця і виноград", "Дон Хуан", "Бог переночував у цьому домі"), М. К. Машаду ("Плуфт, або Маленький привид", "Викрадення цибулин") ішли в театрах Києва, Луцька, Житомира, Миколаєва, Запоріжжя, ін. міст України. Укр. мовою твори браз. письменників перекладали М. Литвинець, А. Перепадя, Ю. Покальчук, М. Мірошниченко, О. Буценко та ін.

■ Літ.: Тертерян И. А. Бразильский роман XX века. М., 1965; Покальчук Ю. Сучасна латиноамериканська проза. К., 1978; История литератур Латинской Америки. От древнейших времен до начала Войны за независимость. М., 1985.

Ю. В. Покальчук.