Б'ЄРНСОН Мартініус

Б'Є́РНСОН Мартініус

• Б'ЄРНСОН Мартініус

, Бйорнсон (Bjørnson) Б'єрнстьєрне

(8.XII 1832, Квікне — 26.IV 1910, Париж)

- норв. письменник, громад. діяч. Навчався в ун-ті м. Крістіанія (тепер Осло). Боровся за незалежність Норвегії, нац. мову і демократичну л-ру. Повісті й оповідання "Сюнневе Сульбаккен" (1857), "Арне" (1858), написані у стриманому стилі стародавніх саг, присвячені життю селян. В істор. драмах "Між битвами", "Крива Гульда" (обидві — 1858), "Король Сверре" (1861), "Сігурд Лютий" (1862), "Сігурд Хрестоносець" (1872) змальовано картини міжусобних війн у Норвегії 12 ст. В серед. 70-х pp. Б. звернувся до реалістич. соціальної драми, піддаючи гострій критиці бурж. суспільний лад (п'єси "Банкрутство", "Редактор", обидві — 1875), монархічну держ. систему та її опору — церкву (драма "Король", 1877). Романи "Прапори майорять над містом і гаванню" (1884), "Божою дорогою" (1889), "Марі" (1906) порушують гострі педагогічні і морально-етичні проблеми. Автор патріотич. віршів, тексту нац. гімну (1859), ораторії "Мир" (1891). Дилогія Б. "Понад наші сили" (ч. 1, 1883; ч. 2, 1895) присвячена боротьбі робітників проти капіталістич. експлуатації, водночас позначена утопізмом, впливом символізму. На цю суперечливість вказували, зокрема, І. Франко (в статті до свого перекладу 2-ї частини драми "Понад наші сили", 1900; 1-у частину переклав М. Яцків) і Леся Українка (в ст. "Нова суспільна драма", 1901). Б. глибоко цікавився історією і культурою укр. народу, виступав із статтями про нац.-культурний рух на Україні, засуджував гнобительську політику царизму і польської шляхти щодо українців, друкувався у журн. "Ukrainische Rundschau" ("Український огляд"), що виходив нім. мовою у Відні. Знав і високо цінив твори Т. Шевченка, І. Франка, О. Кобилянської, В. Стефаника. Листувався з І. Франком, Р. Сембратовичем, В. Кушніром, Я. Федорчуком та ін. Казка Б. "Ліс" у перекл. І. Франка була опубл. в журн. "Зоря" (1886). Ряд творів Б. укр. мовою переклали також Л. Гринюк, М. Павлик, Є. Ярошинська, М. Лозинський, А. Крушельницький, у рад. час — О. Сенюк та ін. Б. — лауреат Нобелівської премії (1903).

♦ Тв.: Укр. перекл. — Понад наші сили. "Літературно-науковий вістник", 1900, № 12; Арне. Чернівці, 1914; [Вірші]. В кн.: Передчуття. К., 1979; Орлине гніздо. В кн.: Книга пригод. К., 1983; Небезпечне сватання. К., 1986; Рос. перекл. — Полное собрание сочинений, т. 1 — 12. К. — Х., 1893 — 97; Избранное. М., 1959; Пьесы. М. — Л., 1961; Скшневе Сульбаккен. М., 1961.

Є. І. Нечепорук.