ВІРТА Микола Євгенович

ВІРТА́ Микола Євгенович

• ВІРТА Микола Євгенович

[6(19).XII 1906, Велика Лазовка, тепер Токарьовського р-ну Тамб. обл. — 9.I 1976, Москва]

- рос. рад. письменник. Його романи "Самотність" (1935; Держ. премія СРСР, 1941), "Закономірність" (1937), "Вечірній дзвін" (1951), становлять епічну трилогію про істор. долі рос. селянства та міських соціальних прошарків. Життю рад. села 50-х pp. присвятив роман "Круті гори" (1956, на його основі — п'єса "Далі неозорі"), освоєнню цілини — роман "Степ та степ кругом" (1960). Автор п'єс "Мій друг полковник" (1942), "Солдати Сталінграда" (1944), "Хліб наш насущний" (1947; Держ. премія СРСР, 1948), "Змова приречених" (1948; Держ. премія СРСР, 1949), кіносценарію "Сталінградська битва" (1949; Держ. премія СРСР, 1950), повістей, дит. оповідань. Укр. мовою окремі твори В. переклали М. Талалаєвський, І. Сенченко, В. Бичко та ін. П'єса "Земля" йшла на сценах театрів Харкова.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 4. М., 1980 — 82; Укр. перекл. — Самотність. К., 1938; Земля. К., 1938; Змова приречених. К., 1949; Далі неозорі. К., 1962; Тихенька. К., 1973.

І. Г. Крук.