ВІТАЛІЙ

ВІТА́ЛІЙ

• ВІТАЛІЙ

(2-а пол. 16 ст. — бл. 1640, Дубно, тепер Ровен. обл.)

- укр. поет, філософ, реліг. діяч. Був високоосвіченою людиною. Знав грец. і лат. мови. На поч. 17 ст. — один з провідних діячів Віленського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 — ієромонах, згодом — ігумен Лубенського монастиря. Видав у Єв'є (побл. Вільно) зб. прозових і поетич. текстів "Діоптра, альбо Зерцало и выраженє живота людского на том свЂтЂ..." (1612), яка складалася з передмови, загальнофілос. і морально-етичних роздумів та висловів, власних і перекладених старослов'янською з грец. та лат. мов. У її прозовий текст В. вставив і свої віршовані епіграми морально-дидактичного змісту. Книжка перевидавалася в 17 і 18 ст., поширювалась у рукописних списках. В. — один з перших укр. поетів-епіграматистів.

Тв.: Діоптра, альбо Зерцало и вираженє живота людского на том свЂтЂ. Єв'є, 1612; [Вірші]. В кн.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. К., 1978; [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 1. Українська дожовтнева поезія. Твори поетів XI — XVIII ст. К., 1984.

Літ.: Франко І. Забутий український віршописець XVII віку. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 31. К., 1981; Перетц В. Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Житомир. К., 1910; Харлампович К. Западно-русские православные школы XVI — начала XVII в. Отношения их к инославным. Казань, 1898.

В. О. Шевчук.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Віталій — лат.; vitalis — життєвий (це слово має той самий корінь, що й вітамін — речовина, необхідна для життя). Віталь, Вігалько. Віталик, Вітальчик, Вітасик, Вітасьо, Вігько, Вітя, Таля, Талик, Тасик. — Дома ж Віталій Стратонович? — Дома (М. Власні імена людей. Словник-довідник
  2. Віталій — Віта́лій іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. Віталій — див. Віталій з Дубна Філософський енциклопедичний словник