ВАЛЛАТТОЛ

ВАЛЛАТТО́Л

• ВАЛЛАТТОЛ

, Валлатхол Нараяна Менон (26.X 1878, с. Ченнара, шт. Керала — 13.III 1958, Тіруванандапурам) — інд. поет, критик. Писав малаяльською мовою і санскритом. Здобув традиційну індуїстську освіту. Був членом Всесв. Ради Миру. Осн. тематика творів В. — нац. і соціальне відродження інд. народу, звільнення його від колоніального ярма. Засудження кастової системи, безправного становища інд. жінки у бурж. суспільстві, заклик до єдності у визвольній боротьбі звучить у віршах "Вдовина доля", "Вітчизні" (1916), "Голод" (1917), "Ні. Не досить!" (1919), "Керала" (1919), "Плач Індії", "Пісня селянина" (1947). Тема боротьби за мир — у віршах "Світ — єдиний", "Вітер повіяв" та ін. Поезія В. відіграла значну роль у розвитку малаяльської л-ри. Переклав малаял. мовою "Рамаяну" (1905), "Шакунталу" (1946), "Рігведу" (1954), ін. твори давньоінд. поезії. У 1951 на чолі групи провідних діячів інд. культури здійснив подорож по СРСР, написав цикл віршів "Сьоме листопада", "Мавзолей Леніна", "Мистецтво розквітає" (увійшли до кн. "Валлатхол у Росії", 1952). Окр. вірші В. переклали І. Гончаренко, М. Москаленко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Мавзолей Леніна. В кн.: Ленін іде по планеті. К., 1969; Світ — єдиний. "Всесвіт", 1978, № 10; Рос. перекл. — Избранное. Стихи, М., 1958; Гимн утренней заре. М., 1980.

В. О. Макаренко.