ВАСИЛЬЄВ Павло Миколайович

ВАСИ́ЛЬЄВ Павло Миколайович

• ВАСИЛЬЄВ Павло Миколайович

[12 (25). XII 1910, м. Зайсан, тепер Східно-Казахстан. обл. — 1937]

- рос. рад. поет. Навчався на япон. відділенні ф-ту східних мов Далекосхід. ун-ту (Владивосток) та на Вищих літ. курсах при Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). Вірші В. відображають героїку революції, будівництва нового життя ("Турксиб", "Будується нове місто", "Дорога", всі — 1930 — 32). Писав поезії про кохання, пейзажну та філос. медитативну лірику ("Баштан під Семипалатинськом", "Трійця"), ліричні поеми ("Літо" і "Серпень", обидві — 1932 — 34), вірші ("Прощання з друзями", "Рідний степ, прийми мою...", "Снігурі злітають червоногруді...", 1932 — 37). Деякі твори присвячені проблемам мистецтва і громадян. служіння митця (поеми "Одна ніч", 1933; "Автобіографічні розділи", 1934). Майстер широких соціально-епічних полотен, В. з великою худож. глибиною відтворив істор. минуле, події громадян. війни та колективізації — у поемах "Пісня про загибель козацького війська" (1932), "Соляний бунт" (1934, єдина прижиттєва поетична книга), "Синицин і К°" (1934), "Наречені" (1935, опубл. 1957), "Христолюбовські ситці" (1935 — 36, опубл. 1956), "Куркулі" (1936) та ін. Твори В. сповнені гострих соціальних конфліктів і внутр. драматизму. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно. Укр. мовою окремі вірші В. переклали А. Малишко, Р. Лубківський та ін.

♦ Тв.: Стихотворения и поэмы. Л., 1968; Сердце человеческое. М., 1974; Соляной бунт. М., 1983.

■ Літ.: Выходцев П. Павел Васильєв. М., 1972.

І. Д. Бажинов.