ВЕРБИЦЬКИЙ Микола Андрійович

ВЕРБИ́ЦЬКИЙ Микола Андрійович

• ВЕРБИЦЬКИЙ Микола Андрійович

[псевд. — Антіох, Миколайчик Білокопитий, Миколайчик, Перебийніс, Черніговець Я. та ін.; 1 (13).II 1843, Чернігів — 27.XI (10.XII) 1909, там же]

- укр. письменник. За участь у студент. русі був виключений з Київ. ун-ту; навчався в Петербурзькому, звідки теж був виключений; закінчив 1864 Київ. ун-т. Брав участь у виданні рукописного журн. "Помийниця" Київ. громади. Через "неблагонадійність" В. вислано з України, куди він повернувся більш як через 30 років. Викладав у гімназіях Полтави, Чернігова, Рязані, Орла. Був учителем М. Заньковецької, Л. Андрєєва. Друкувався в журналах "Основа", "Літературно-науковий вістник", "Правда", "Зоря", газетах "Черниговские губернские ведомости", "Черниговский листок", "Киевский телеграф", "Неделя" (Петербург), у декламаторі "Розвага", альм. "З потоку життя". Ранні вірші позначені романтичним світовідчуттям. Мотив невблаганної долі, життєвих труднощів у них нерідко завершується оптимістичними нотами ("Невольник", "Веселий час!.."). Автор циклу поезій "Carmina senectutis" ("Пісні старості"), в якому відчутний вплив романсової лірики Я. Полонського. Написав ряд оповідань та нарисів з мисливського життя, які друкувалися у спеціальних періодичних виданнях ("Природа и охота", "Семья охотников" та ін.). Підтримував дружні взаємини з Г. Успенським. Портрет с. 289.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Поети пошевченківської доби. К., 1961; [Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 3. К., 1984; Очерки из охотничьей жизни, ч. 1 — 2. Тула, 1898.

■ Літ.: Покальчук В. Забутий поет. "Життя й революція", 1929, № 12; Погрібний А. Поет Микола Вербицький. "Літературна Україна", 1968, 23 квітня.

P. C. Міщук.