ВЕСОЛОВСЬКИЙ Ярослав Іванович

ВЕСОЛО́ВСЬКИЙ Ярослав Іванович

• ВЕСОЛОВСЬКИЙ Ярослав Іванович

(псевд. — Охрім Будяк, Олег Сатир та ін.; 20.II 1881, с. Молодятин, тепер Коломийського р-ну Івано-Франк. обл. — 21.VI 1917, Віллішгоф, побл. Відня)

- укр. публіцист, перекладач, громад.-культур. діяч, письменник. Закінчив юрид. ф-т Львів. ун-ту. Належав до русько-укр. радикальної партії. Редагував тижневик "Поступ" (1902 — 04), газети "Буковина" (1904 — 06) і "Діло" (1910 — 11), видання т-ва "Просвіта" (з 1907), тижневик "Неділя" (1911 — 12) та ін., де опубл. ряд своїх творів. Друкувався також у газ. "Громадський голос" (1899), журн. "Літературно-науковий вістник" (1901) та ін. У творчому доробку В. — ліричні вірші "Веснянка", "Вечір суму", "На народний мотив" та ін., оповідання "В долині смутку" та ін., літ.-критичні статті про І. Вагилевича, Леся Гринюка, нариси тощо. Перекладав твори О. Пушкіна (вірші "Дзвіночки звучно звенять", 1899; "Мені не жаль вас вже, весняні дні...", 1901), М. Лермонтова (вірші "В'язень", 1900; "Сосна", 1903), М. Лескова (оповідання "Брамадата і Радован", 1907), В. Короленка (оповідання "Огники", 1906), Л. Толстого (оповідання "Про двох братів...", "Праця, смерть і слабість", обидва — 1904), Максима Горького ("Пісня про Сокола", 1900). Архів В. зберігається у ЦДІА УРСР у Львові.

■ Літ.: Лозинський Михайло. Ті, що від нгс відійшли. Львів, 1917.

Ф. П. Погребенник.