ВИМИСЕЛ ХУДОЖНІЙ

ВИ́МИСЕЛ ХУДОЖНІЙ

• ВИМИСЕЛ ХУДОЖНІЙ

- одна з особливостей худож. мислення, пов'язана із здатністю письменника уявляти (див. Уява художня) те, що могло бути в реальній дійсності. Виходячи з фактів реальності, на основі власного життєвого досвіду він вдається до худож. вимислу. Вимисел і творча фантазія у реалістичних творах не протистоять дійсності, а є специфічним способом її пізнання і відображення. Процес творення худож. правди за допомогою вимислу М. Горький пояснював так: "Вимислити — значить добути з суми реально даного основний його смисл і втілити його в образ...". Худож. вимисел неодмінно присутній і в творах, де зображуються герої, які реально існували. Так, М. Островський просив не вважати його роман "Як гартувалася сталь" автобіографічним, підкреслюючи, що він використав право на худож. вимисел. У процесі розвитку худож. мислення вимисел виявлявся в найрізноманітніших формах — від міфолог., демонологічних, казково-фантастичних до сучас. реалістичних. Всі ці форми можуть органічно поєднуватися в сучас. л-рі як своєрідний сплав дійсного, ймовірного з фантастичним (романи "Майстер і Маргарита" М. Булгакова, "І понад вік триває день" Ч. Айтматова, "Козацькому роду нема переводу" О. Ільченка).

■ Літ.: Арістотель. Поетика. К., 1967: Горький М. Літературно-критичні статті. К., 1951; Русские писатели о литературном труде, г. 1 — 4. М., 1954 — 56; Українські письменники про літературу та мову. К., 1961; Асмус В. В защиту вымысла. В кн.: Вопросы теории и истории эстетики. М., 1968; Белецкий А. И. Вымысел и домысел в художественкой литературе, преимущественно русской. В кн.: Белецкий А. И. Избранные труды по теории литературы. М., 1964; В'язовський Г. А. Творче мислення письменника. К., 1982.

Г. А. В'язовський.