ВИНОКУРОВ Євген Михайлович

ВИНОКУ́РОВ Євген Михайлович

• ВИНОКУРОВ Євген Михайлович

(22.X 1925, Брянськ)

- рос. рад. поет, почесний член Франц. академії ім. С. Малларме. Член КПРС з 1952. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1951 Літ. ін-т ім. О. М. Горького (Москва). Побачене й пережите відобразив у збірках "Вірші про обов'язок" (1951), "Синява" (1956), "Освідчення" (1958), "Обличчя людське" (1960), "Слово" (1962), "Музика" (1964), "Видовища" (1968), "Контрасти" (1975), "Благоговіння" (1981), "Космогонія" (1983). За зб. "Буття" (1982) та "Іпостась" (1984) удостоєний Держ. премії СРСР, 1987. Для лірики В. характерні контрастність, антиномічність, неквапливе міркування вголос. В окремих віршах звертався до образу Г. Сковороди. Ряд творів В. переклали Д. Павличко і М. Шаповал. На Україні творчість В. досліджують Є. Прісовський, Н. Мазепа.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 3. М., 1983 — 84; Укр. перекл. — 3 віршів про Г. Сковороду. "Літературна Україна", 1967, 17 жовтня.

■ Літ.: Михайлов А. Евгений Винокуров. М., 1975.

Е. С. Соловей.