ВЛАХУЦЕ (VIahuţă) Александру

ВЛАХУ́ЦЕ (VIahuţă) Александру

• ВЛАХУЦЕ (VIahuţă) Александру

(5.ІХ 1858, с. Плешешть, тепер Александру Влахуце — 19.XI 1919, Бухарест)

- рум. письменник, публіцист і освітній діяч, почесний член Рум. академії (посм., 1948). Навчався в Бухарест. ун-ті. Відстоював реалістич. і класовий характер мист-ва, боровся проти космополітизму, занепадницьких течій. Літ. творчість почав як поет (збірки "Старі й нові вірші", 1894; "Любов", 1896). У поемі "1907" оспівав повстання рум. селянства 1907. Автор збірок новел і оповідань: "Новели" (1886), "На гонах життя" (1892), "З болів світу" (1908), "Вирвані сторінки" (1909), "Біля запаленої грубки" (1911) та ін., у яких відтворив життя рум. суспільства кін. 19 — поч. 20 ст. Образ "духовного пролетаря", який шукає шляхи визволення трудящих, створив у новаторському романі "Дан" (1894). Оповідання В. "Сповідь" укр. мовою переклав 1923 І. Дощівник (журн. "Промінь", 1923, № 3 — 4; тут же подано коротку довідку про В.).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Избранное. М., 1958.

О. С. Романець.