ВОЛОЩАК Андрій Васильович

ВОЛОЩА́К Андрій Васильович

• ВОЛОЩАК Андрій Васильович

(псевд. — Василь Бойко, Іван Кос; 31.VIII 1890, с. Мшанець, тепер Старосамбірського р-ну Львів. обл. — 6.VIII 1973, Львів)

- укр. рад. поет. Член КПРС з 1951. Під час 1-ї світової війни на фронті втратив зір. Навчався 1916 — 18 в Праз., пізніше — Львів. ун-ті. Друкувався з 1911. У 20 — 30-і pp. належав до літ. орг-ції "Горно", брав активну участь у революц. русі на Зх. Україні. Перша зб. "У тьмі горю" (1934) пройнята революц. мотивами. Розквіту життя на західноукр. землях у Рад. час, становленню нової свідомості, соціалістич. взаємин між людьми присвячено збірки "Поезії" (1941), "Серцем бачу" (1947), "Рідний край" (1949), "Спів Карпат" (1952), "Все тобі, Вітчизно" (1954), "На Верховині" (1957), "Семафори відкрито" (1962), "На спільному шляху" (1964), "Спалахи й горіння" (1971), "З верха на верх" (1974) га ін. Окремі вірші В. перекладено рос. мовою.

♦ Тв.: Вибране. К., 1961.

■ Літ.: Волощак І. Карби пам'яті. "Жовтень", 1980, № 8.

М. М. Ільницький.