ВОЛЬВАЧІВНА Маруся

ВОЛЬВАЧІ́ВНА Маруся

• ВОЛЬВАЧІВНА Маруся

(справж. — Вольвач Марія Степанівна; 17.III 1841, с. Черемушна, тепер Валківського р-ну Харків. обл. — р. см. невід.)

- укр. письменниця. Нар. в сім'ї сільс. писаря. Рано осиротівши, наймитувала у Валках та Харкові. Писала ліричні вірші, поеми, у яких відбилась гірка доля жінки-трудівниці ("Отвіт козакові", "До брата і до невістки", "Працьовита людина", "Маруся небога"). В її творах багато мотивів, образів, а також стилістичних засобів фольклорного характеру, є ремінісценції з нар. поезії ("Доля", "Зрада дівчини", "Пісня дівчини" та ін.), колядок ("В день янгола"). Лірика В. близька до народнопісенної, імперсональна, з елементами бурлеску. Нар. говіркою, розмовними інтонаціями позначена й проза письменниці, близька до усної розповіді селян. Окремими виданнями в Харкові вийшли оповідання "Казка про таємні слова" (1893), "Кажи жінці правду, та не всю" (1894), зб. "Пісні і розмови Валківської селянки Марусі Вольвачівни" (1896), оповідання "Батькова сповідь". У "Літературно-науковому вістнику" (1899, т.8; 1905, т. 29) опубл. "Спомини української селянки". В ЦДІА УРСР у Києві зберігаються рукописи деяких творів, листи письменниці.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Тридцять українських поетес, Антологія. К., 1968.

■ Літ.: Шаховський С. М. З потоку літературного життя. "Радянське літературознавство", 1959, № 4.

Л. І. Ліщенко.