ВОРОБКЕВИЧ Сидір (Ісидор) Іванович

ВОРОБКЕ́ВИЧ Сидір (Ісидор) Іванович

• ВОРОБКЕВИЧ Сидір (Ісидор) Іванович

(псевд. — Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Исидор В. та ін.; 5.V 1836, Чернівці — 19.IX 1903, там же)

- укр. письменник і композитор, муз.-культур. діяч. Нар. в сім'ї священика. Закінчив 1861 Чернів. духовну семінарію. Муз. освіту здобував приватно у професора Віден. консерваторії Ф. Кренна, 1868 склав іспит на звання викладача співу і регента хору у Віден. консерваторії. З 1861 був священиком у буковинських селах, де вивчав фольклор і побут місцевого населення; з 1867 викладав у Чернів. духовній семінарії та гімназії, з 1875 — у Чернів. ун-ті. Один із засновників і редакторів журн. "Буковинская зоря", альм. "Руська хата"; очолював з 1875 "Руське літературне товариство", з 1876 — студентське т-во "Союз". Літ. діяльність розпочав 1863, опублікувавши у зб. "Галичанин" цикл віршів "Думки з Буковини". Писав укр., а також нім. і рум. мовами. У літ. доробку В. — вірші, поеми, оповідання, повісті реалістич. та романтичного характеру. Кращі твори В. пройняті любов'ю до трудового люду. Розробляв теми істор. минулого — оповідання "Турецькі бранці" (1865), поема "Нечай" (1868). Писав про тяжку долю бідного селянства — вірші "Рекрути" (1865), "Панська пімста" (1878), драми "Гнат Приблуда" (1875), "Убога Марта" (1878) та ін. Одним з перших в укр. л-рі відобразив життя робітників (драма "Блудний син"). З щирим співчуттям відгукнувся на нац.-визв. боротьбу балкан. народів проти тур. поневолювачів (цикл віршів "З нещасної Болгарії", 1876). Відомий як автор патріотичних віршів, ліричних пісень ("Мово рідна, слово рідне", "То моя Буковина", "Над Прутом у лузі..." та ін.). Найповніше талант В. виявився в ліричних віршах, де поет "розсипає велике багатство життєвих спостережень, осяяних тихим блиском щирого, глибоко людського і народолюбного чуття" (Франко І. Зібр. тв., т. 33. К., 1982, с. 114). Писав також істор.-романтичні поеми, наслідуючи істор. пісні. Характерними рисами поезії В. є мелодійність, близькість до фольклорних джерел (вірш "Летить, летить чорний ворон...", 1864, та ін.). Багатьом його творам властивий гумор. 1901 у Львові видано зб. В. "Над Прутом", укладену та відредаговану І. Франком (з його ж передмовою). Чимало творів В. перекладено рос., болг., нім. та ін. мовами. В. — автор багатьох муз. творів. Відомі романси "Заграй ти, цигане старий" (на власні вірші), "Ви дівочі сині очі", "Якби була я зозулею" та ін., хори на тексти Т. Шевченка ("Минають дні", "Огні горять"), І. Франка, М. Шашкевича, Ю. Федьковича, йому належать оперети "Золотий мопс" (1879) і "Янош Іштенгазі" (1882). В. поклав на музику понад 30 віршів В. Александрі. Писав статті з питань музики. Архів В. зберігається в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

♦ Тв.: Твори, т. 1 — 3. Львів, 1909 — 21; [Вірші]. В кн.: Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови, ч. 1. К., 1959; Вибрані поезії. К., 1964; Вісім чи дев'ять? Ужгород. 1971; Твори. Ужгород, 1986; Вибрані твори. К., 1987.

■ Літ.: Гнатюк В. Ізидор Воробкевич. "Літературно-науковий вістник", 1903, т. 24, кн. 8; Франко І. Передмова [до видання: Данило Млака (Ізидор Воробкевич). Над Прутом]. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 33. К., 1982; Білинська М. І. Воробкевич. К., 1958; Бондар М. П. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. К., 1986.

Ф. П. Погребенник.