ГІЛЯЖЕВ Лукман-Хакім Габдрахманович

ГІЛЯ́ЖЕВ Лукман-Хакім Габдрахманович

• ГІЛЯЖЕВ Лукман-Хакім Габдрахманович

(1.III 1923, с. Канни-Туркеєво Башк. АРСР)

- башк. рад. поет. Член КПРС з 1947. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1949 Башк. пед. ін-т (Уфа). Життя Башкирії, бойові й трудові звершення її синів, вірність, кохання, становлення молодої людини — зміст збірок "Вогні блискавки" (1947), "Слово наше" (1953), "Лірика" (1959), "Вірші і поема" (1967), "Малюнок, випалений вогнем" (1972), "Наодинці з собою і віком" (1981), поем "Сорок шостий солдат", "Син Вітчизни", "Мандат юності", "Прощальна зустріч" та ін. Укр. мотиви й теми лягли в основу багатьох віршів поета, який брав участь у боях за визволення України ("Волинь", "Пісня про мінометника Саліхова", "Артилерист Мухтар", "Думи" та ін.). У романі "Солдати без погонів" (1965) Г. змальовує пращо рад. людей у перший повоєнний рік. Переклав твор і М. Бажана "Вітер зі Сходу", "Біля університету", "Пісня", "Танцівниця", "Скелі Дувра", "Перед статуями Мікеланджело", О. Левади "Монолог космонавта біля мавзолею Леніна" та ін. Укр. мовою окремі твори Г. переклав Б. Степанюк.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: З берегів Агіделі. К., 1970; [Вірші]. "Україна", 1970, № 42; [Вірші]. В кн.: Мелодії Агіделі. Дніпропетровськ, 1980; Рос. перекл. — Здравствуй, весна! Уфа, 1954; Утверждая жизнь. М., 1959; Любовь возвышает. Уфа, 1964; Мой род. М., 1984.

В. Г. Гримич.