ГІРНИК Микола Андрійович

ГІРНИ́К Микола Андрійович

• ГІРНИК Микола Андрійович

(7.VI 1923, с. Вербовець, тепер Катеринопільського р-ну Черкас. обл. — 8.XII 1981, Київ)

- укр. рад. поет, перекладач. Член КПРС з 1947. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1950 Київ. ун-т. Навчався 1954 — 56 на Вищих літ. курсах при Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). Друкувався з 1940. Осн. тема першої зб. "Моя Звенигородщина" (1950) — повоєнне відродження рідного краю. У збірках "Вірність" (1952), "Друзі-солдати" (1953) розповів про будні війни, мужність і героїзм рад. солдатів. Автор лірич. щоденника "Ромашковий цвіт" (1955), поетич. хроніки "Совість" (1957). У циклі сатир. віршів "Короїди" (1959) таврував міщанську, власницьку мораль, байдужість, неробство. Книжки віршів "Сонце і грози" (1958), "Сурмачі" (1959), "В авангарді світу" (1960), "Цвіте терен" (1966), "Крізь відстані" (1969), "Одвічне, сьогоденне" (1973) та ін. охоплюють широке коло тем: боротьба за мир, праця, дружба, любов. Переклав окремі твори рос. (М. Алексєєва, Б. Бедного, М. Свєтлова), білорус. (Максима Танка, П. Панченка, М. Чарота), лит. (В. Мозурюнаса), казах. (А. Тажибаєва) письменників. Портрет с. 425.

♦ Тв.: Стартують мрії. К., 1963; Сузір'я серця. К., 1965; Невтома. К., 1975; Рос. перекл. — Ромашки. М., 1957.

■ Літ.: Крижанівський С. Співець трудів і днів. В кн.: Гірник М. Поезії. К., 1968; Коваленко Л. Слово про Миколу Гірника. В кн.: Гірник М. Назавжди солдат. К., 1988.

С. А. Крижанівський.