ГАДІЄВ Цомак Секайович

ГАДІ́ЄВ Цомак Секайович

• ГАДІЄВ Цомак Секайович

[Михайло Юрійович; 2 (14).І 1883, с. Н. Ганіс, в Гудській ущелині, Грузія — 24.Х 1931, Орджонікідзе]

- осет. рад. письменник. Член КПРС з 1919. Навч. 1903 — 08 в Юр'єв. (тепер Тартуський) ун-ті. В 1908 за участь в антиуряд. демонстраціях і революц. вірші ("Поклик до бою", "Набат", "Народ") засланий до Сибіру. Повернувся після Лютневої революції 1917; учасник Великої Жовтн. соціалістич. революції, боровся за владу Рад у Пн. Осетії. На засланні написав цикл віршів "Тюремні записки", кілька оповідань і серію історико-літ. статей. Автор поетич. зб. "Хвилі життя" (1926), драми "Ті, що йдуть до щастя" (1928), повісті "Честь предків" (1931) — про боротьбу осетин за соціальне визволення і побудову соціалізму. Г. належать статті про творчість О. Пушкіна, О. Герцена, М. Лермонтова, М. Чернишевського, М. Добролюбова, М. Гоголя, Т. Шевченка, Дем'яна Бєдного; переклав "Інтернаціонал" Е. Потьє. На засланні 1914 виступив з рефератом про Т. Шевченка. Портрет с. 371.

Тв.: Укр. перекл. — Тягар життя. В кн.: Осетинські оповідання. Х. — К., 1931.

Літ.: Джусойты Н. Цомак Гадиев. Орджоникидзе, 1965.

І. А. Луценко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me