ГАЛАН Ярослав Олександрович
ГАЛА́Н Ярослав Олександрович
• ГАЛАН Ярослав Олександрович
(псевдоніми — Яга, Мирон Яро, Володимир Росович, Ігор Семенюк та ін.; 27.VII 1902, м. Динув, тепер Пшемисльського воєводства, ПНР — 24.X 1949, Львів)
- укр. рад. письменник. Нар. в сім'ї службовця. З 1924 член КПЗУ, 1949 вступив у кандидати в члени ВКП(б). Напередодні 1914 австр. влада інтернувала батька Г. в концтабір Таллергоф у числі багатьох галицьких "москвофілів". У 1915 сім'я Г. евакуювалась до Ростова-на-Дону, звідки повернулась до Перемишля 1918. Навчався у Віден. (1923 — 26) і Краків. (1926 — 28) ун-тах. Один рік викладав польс. мову в укр. гімназії в Луцьку, але 1929 був позбавлений права на пед. роботу в межах тодішньої Польщі як член КПЗУ та один із засновників і керівників орг-ції революц. письменників "Горно". У 1930 — 32 працював у журн. "Вікна". В 1932 — 39 був безробітним, брав активну участь у комуністич. підпіллі, в підготовці й проведенні Антифашистського конгресу діячів культури 1936 у Львові. Перебував під особливим наглядом поліції, двічі (1936 і 1937) був заарештований. Після возз'єднання Зх. України з УРСР працю вав у редакціях газет "Вільна Україна" (1939 — 41), "Правда Украины" і "Радянська Україна" (1942 — 48). У роки Великої Вітчизн. війни був коментатором на радіостанціях — радіостанції імені Т. Г. Шевченка (Саратов, 1942), "Радянська Україна" (Москва, 1943), "Дніпро" (пересувна прифронтова, 1943), в групі журналістів ЦК КП(б)У. З листопада 1945 по квітень 1946 Г. — спецкор газ. "Радянська Україна" на Нюрнберзькому процесі. Літ. діяльність почав як драматург (п'єси "Дон-Кіхот із Еттенгайму", 1927; "Вантаж", 1930; "Вероніка", 1930). Проблемам визвольної боротьби народу Зх. України присвячені сатир. комедія "99 %" (1930), драма "Осередок" (1932). У трагедії "Під золотим орлом" (1947) показав тяжке життя в таборах "переміщених осіб", свавілля амер. окупац. властей у Зх. Німеччині, злочинні дії укр. бурж. націоналістів, створив героїч. образи рад. патріотів. Драма "Любов на світанні" (1949) присвячена становленню нового життя на західноукр. землях, вона відтворює формування соціалістич. світогляду в трудящих, боротьбу за організацію колгоспів, викриває ворожу ідеологію. П'єсам Г. властиві політич. гострота, напруженість конфліктів, викінченість образів; починаючи з 1952 вони з успіхом ішли на сценах театрів УРСР, ін. союзних республік, а також соціалістич. країн.
Значну худож. цінність становлять прозові твори Г., зокрема новели "Кара", "Цілина", "Невідомий Петро" (всі — 1932), "Померлі борються" (1934) та ін., в основу сюжетів яких покладено конкретні події визвольної боротьби трудящих Зх. України. Протягом 1939 — 41 Г. написав серію оповідань, нарисів, статей, в яких утверджував оновлене життя на західноукр. землях, дошкульно таврував пережитки минулого, прояви негативного ("Дженні", "Дід Мартин", "Незабудька" та ін.). Справжнім подвигом письменника-комуніста була його публіцистика, спрямована проти фашизму, укр. бурж.-націоналістич. контрреволюції, клерикального антикомунізму й міжнар. імперіалізму. Вже у своїх перших памфлетах, що друкувалися у "Вікнах", він викривав імперіалістичні плани розбійницького походу проти СРСР, демаскував укр. націоналістичних посіпак фашизму. Радіокоментарі Г. у роки війни сповнені глибокого аналізу подій у світі, нищівного осуду нім.-фашист. розбою, пройняті непохитною вірою в перемогу рад. народу (частина коментарів увійшла до кн. "Фронт в ефірі", 1943). У збірках сатир. нарисів, памфлетів, фейлетонів "Їх обличчя" (1948), "Перед лицем фактів" (1949) показав злочинне нутро верховодів фашист. Німеччини та їхніх поплічників з націоналістич. табору, використавши значною мірою матеріали Нюрнберзького процесу. З убивчим сарказмом розвінчував реакційну ідеологію і політику Ватікану та його уніат. агентури. За памфлети з цієї серії ("Я і Папа", "Отець тьми і присні", "Присмерк чужих богів", "На службі у сатани"), що увійшли до кн. "Вибране" (1951), Г. посмертно удостоєний Держ. премії СРСР (1952). Велику увагу Г. приділяв висвітленню укр.-польс. взаємин. Багато писав польс. мовою (повість "Гори димлять", оповідання "Померлі борються" та ін.), друкувався в прогресивній польс. періодиці. Виступав також як літ. і театр. критик. Загинув від рук націоналістично-клерик. агентури у Львові. В 1964 Спілкою журналістів України встановлено премію ім. Я. О. Галана за кращі публіцистичні твори. У 1960 у Львові відкрито Галана Я. О. музей. У Львові, Дрогобичі та в смт Яблуневі Івано-Франк. обл. Г. споруджено пам'ятники. Іл. див. на окремому аркуші, с. 256 — 257.
♦ Тв.: Твори, т. 1 — 4. К., 1977 — 80; Рос. перекл. — Избранное. М., 1958; С крестом или с ножом. М., 1962.
■ Літ.: Млинченко К. Зброєю полум'яного слова. К., 1963; Бєляєв В. П., Йолкін А. С. Ярослав Галан. К., 1974; Кулінич Г. Г. Ярослав Галан. К., 1977; Про Ярослава Галана. К., 1987; Гуменюк М. П., Куш, О. П., Шаповалов І. І. Ярослав Галан. Бібліографічний покажчик. Львів, 1956; Вальо М. А. Ярослав Галан. Бібліографічний покажчик. Львів, 1982.
П. М. Довгалюк.