ГАЛЧИНСЬКИЙ (Gałczyński) Константи Ільдефонс

ГАЛЧИ́НСЬКИЙ (Gałczyński) Константи Ільдефонс

• ГАЛЧИНСЬКИЙ (Gałczyński) Константи Ільдефонс

(23.I 1905, Варшава — 6.XII 1953, там же)

- польс. поет, перекладач. Навчався 1923 — 26 у Варшав. ун-ті. Під час нім.-фашист. окупації Польщі — в'язень концтаборів для військовополонених. Довоєнна творчість Г. представлена сатир. повістю "Ослик Порфіріон, або Клуб святотатців" (1929), поемами "Кінець світу" (1928), "Бал у Соломона" (1933), зб. "Поетичні твори" (1937). Після війни — активний учасник буд-ва нової Польщі, у творчості відстоював позиції соціалістич. гуманізму. Створив своєрідний сатир. театр "Зелена гуска"

[сатир. сценки друкував у журн. "Przekroj" ("Огляд"), 1946 — 50]. Автор поетич. збірок "Зачарований візок" (1948), "Шлюбні обручки" (1949), "Ліричні вірші" (1952), лірич. циклу "Пісні" (1953), циклу сатир. мініатюр-фейлетонів "Листи з фіалкою" (1946 — 50), поем "Ольштинська хроніка" (1950), "Ніоба" (1951), "Віт Ствош" (1952), сатир. поеми "Подорож Хризостома Бульвеція до Темнограда" (1953). Г. розробив і утвердив оригінальну поетику худож. діалогізму, що грунтується на творчому використанні світових мистецьких надбань. Його стиль відзначається тонким поєднанням лірики, гумору і сатири. Письменник поставив на службу реалістич. мистецтву новаторські прийоми гротеску та абсурду. Перекладав твори англ., нім., франц., ісп., чес., рос. та ін. письменників. Укр. мовою окремі твори Г. переклали Р. Лубківський, І. Глинський, К. Гурницький, В. Гуцаленко, С. Космачевська, П. Тимочко та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. "Всесвіт", 1973, № 3; ІВірші]. В кн.: Антологія польської поезії, т. 2. К., 1979; [Вірші]. "Всесвіт", 1980. № 1; [Вірші]. В кн.: Гурницький К. Земля в польоті. Ужгород, 1981; [Вірші]. В кн.: Слов'янська ліра. К., 1983; [Вірші]. В кн.: Поклик. К., 1984; Клич лунає світом. В кн.: Свобода прийшла! К., 1984; [Вірші]. "Всесвіт", 1985, №3; Рос. перекл. — Стихи. М., 1967; Избранное. М., 1975.

■ Літ.: Моренець В. П. Джерела поетики Константи Ільдефонра Галчинського. К., 1986.

В. П. Моренець.