ГАСКАР П'єр

ГАСКА́Р П'єр

• ГАСКАР П'єр

(Gascar; справж. прізв. — Фурньє)

(13.III 1916, Париж)

- франц. письменник, журналіст. Учасник 2-ї світової війни, в'язень гітлер. концтабору (с. Рава-Руська, нині Львів. обл.). Після визволення Рад. Армією повернувся до Парижа. У романі "Меблі" (1949), збірках новел "Закрите обличчя" (1951), "Звірі" (1953), "Жінки" (1954), повісті "Час мерців" (1953), романі "Втікач" (1961) показав ганебне обличчя війни, фашизму. Романи "Зерно" (1955), "Вулична трава" (1956) — про нужденне життя трудящих. Під враженням від подорожі 1955 — 57 по країнах Азії, Пн. Африки і Європи за дорученням Всесв. асоціації охорони здоров'я створив публіцистичні книги "Відкриття Китаю" (1955), "Подорож до живих" (1958), роман "Коралові рифи" (1958), зб. оповідань "Сонячні країни" (1960). У романі "Вогняні барани" (1963) викрив злочинні дії франц. фашистів. Ліричні спогади про дитинство — основа повістей "Найкраща в житті" (1964) і "Чари" (1965). Автор публіцистич. книг "Авто" (1968), "Химери" (1969), "Ковчег", "Арка" (обидві — 1971), докум. кн. "Історія французьких полонених у Німеччині. 1939 — 45" (1967), автобіогр. кн. "В людському лісі" (1977), літературознавчих праць "Рембо і Комуна" (1972), "Жерар де Нерваль і його час" (1981) та ін.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Путешествие к живым. М., 1960; Зерно. М., 1965.

■ Літ.: Евнина Е. Пьер Гаскар. В кн.: Евнина Е. Современный французский роман. 1940 — 1960. М., 1962.

В. І. Пащенко.