ГАСТЄВ Олексій Капітонович

ГА́СТЄВ Олексій Капітонович

• ГАСТЄВ Олексій Капітонович

[26.ІХ (8.Х) 1882, м. Суздаль, тепер Владим. обл. — 1941]

- рос. рад. учений, громад. діяч. Член КПРС з 1931. Брав участь у революц. русі в Росії. Навчався в Моск. учительському ін-ті (виключений за революц. діяльність) та у Вищій школі соціальних наук у Парижі. Організатор (1920) і керівник (до 1938) Центр. ін-ту праці у Москві. Один із зачинателів наук. організації праці (НОП), автор робіт з цієї галузі знання. Популярною була збірка віршів у прозі Г. "Поезія робітничого удару" (1918). Романтичній поезії Г. властива гіперболізована образність, яскрава мета форичність. Поезія Г. своїм пафосом перегукується з віршами В. Еллана, І. Кулика, ін. укр. поетів 20-х pp. Публіцистичні книги: "Як треба працювати" (1921), "Юність, іди!" (1923), "Повстання культури" (1923) та ін. Вірш Г. "Ми ростемо з заліза" переклав М. Щербак (1925). Репресований. Реабілітований посмертно.

♦ Тв.: Поэзия рабочего удара. М., 1971; Как надо работать. М., 1972.

Т. М. Різниченко.